Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
–З чим завітали? – запитала німфа. – Я бачу серед вас сестру. Вийди вперед. Я хочу говорити з сестрою води.
–Я – Селія. Це мої друзі. Допоможи нам. Ти ж знаєш, навіщо ми тут. Прокляття...
–Іх два. – перебила її німфа.
–Два?
Німфа задумалася.
–Гм... вам потрібен ще один маг.
–Так, але Ельга...
–Я не тільки про неї.
–Тоді про кого? – не зрозуміла Селія.
–Слухай пророцтво, сестро: перше прокляття зніметься, лише якщо спалахне лід, щоб зняти друге, знайте: у ніч на сьоме місячне затемнення третього, у дощових краях, п'ята донька, дівчина з ясними очима, знайде свою силу. Вона та, хто вам допоможе.
–Стій, хто вона?
–Довіртеся чуттю. Розгадка близько. Знайдіть Ельгу, знайдіть дівчину з ясними очима. Вони мають зустрітися й об'єднатися, у їхній силі загибель Містифікатора. Ясноока зупинить прокляття Крижаної. Запам'ятай, у ніч сьомого місячного затемнення третього.
Після цих слів, Найджел відчув, як берег віддаляється і друзі перемістилися на ранковий берег, біля якого прокинулися.
–Про що вона говорила? – не зрозумів Найджел. – Хто така дівчина з ясними очима?
Ельга відчувала його присутність. Містифікатор забрався глибоко в її голову. Він нашіптував їй. Вона вчилася ховати глибоко потаємні думки. Знаючи, що є ті частини її задуму, які вона зобов'язана приховати від нього. Він був сильний. Він міг проникати в думки і мрії магів, змінювати їх, повільно зводячи з розуму. Містифікатор шукав причини поневолити магічне джерело. Метою Ельги було зберегти свою спадщину. У цій війні загинуло занадто багато невинних. Ельга відчувала власну бездіяльність, усвідомлюючи, що цю кров уже не змити. Вона приховала палац від очей і почуттів цікавих. Він був захований у світі, як кишеня. Це давня магія, у тісних лабіринтах бібліотек Хранителів, вона провела не одне десятиліття. Її брати і сестра сприймали це як відлюдництво, але вона навчалася, намагалася сховатися всередині будинку, як у в'язниці, читаючи всі книги архівів. Коли її палац намагалися спалити, вона почала вивчати його історію. Ким він був створений, коли і яким чином. Палац, побудований на чистому джерелі сили. Легенди і зображення на Гобеленах Ґотліна свідчили: здавна жителі Ґотлінської Долини володіли силами, подарованими їм джерелом, багато хто страждав від цього і втрачав розум. Смертні не могли володіти силою, вона повністю поглинала їх. Тоді, молодий король вирішив врятувати підданих, і створити це місце – притулком для всіх заблукалих магічних душ, він побудував палац, заточивши магію під фундамент. Джерело було схоже на дим, який розлітався по всьому Ґотліну. І тоді він вирішив заточити в нього свою силу, повністю розлучившись із нею. Тільки це допомогло втримати джерело в цілості, не даючи йому поширюватися на весь Ґотлін. Але прихована сила проявлялася не відразу. У зв'язку з частим змішанням магічної та людської крові, справжні маги виявляли себе через покоління. Безліч переселенців з інших долин до того змішалися з місцевими магами, що багато хто так і не пізнав свої сили. Ельга відтворила копію замку і встановила його на тому ж місці. Вона знала, що Містифікатор шукав щось тут. І знала, що він неодмінно повернеться. Вона подумки рахувала до десяти, закрита у своїх думках, наче в бульбашці, залишаючись нечутною для Містифікатора, проте його шепіт продовжував долинати до неї:
– Дівчина з ясними очима – погибель. Тільки вбивши її, ти повернеш Ельгорта до життя і знайдеш силу. Ти врятуєш свій палац і спадщину. Якщо ти знайдеш її раніше за них – зумієш врятувати брата.
Ельга походжала палацом. На столі її блищала крижана куля.
– Яви себе, досить забиратися в мою голову! – простогнала Ельга, потираючи скроні.
Містифікатор опустився на її трон, звісивши коліно з підлокітника. Він крутив у руках мерзле яблуко, вкрадене з крижаної вази в їдальні.
– По правді, не всі справляються з моїм навіюванням. Знавав людей, які втрачали розум.
– Що ж... Час звикнути, що я не типова твоя жертва, звіре... – вона змахнула шлейфом, відштовхнувшись від столу, і зробила крок вперед, зазирнувши в його очі.
– Які сильні промови! – реготнув він, криво посміхнувшись.
Вона окинула його презирливим поглядом. Молодий хлопець, з округлим обличчям, сірими очима і дивним глузливим виразом. Хто б міг подумати, що цей хлопчик тисячолітній жорстокий убивця?
– Навіщо, вона потрібна тобі?
– У ній наша погибель.– нахилився він.
– Наша, чи твоя? – запитала Ельга, підійшовши до нього.
Містифікатор вирівнявся, уважно дивлячись на Ельгу.
– О, запевняю тебе, щойно прадочка Рамони набуде сили, нам усім буде непереливки... – Ти вже знайшла її?
– Ще ні.– збрехала вона.
– Ельго, я на твоєму боці. –заговорив він ласкаво, поклавши руку на свої груди.– Могутні маги мають бути заодно.
– Я залишила сім'ю і друзів не заради тебе, звіре.
Вона поманила рукою і трон під дупою Містифікатора зник, а сам він звалився на крижану підлогу.
– Друзів? – пирхнув він, потираючи поперек. – Сумніваюся, що в тих вишкребках ти знайшла друзів, особливо в тому, з подряпаним обличчям.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.