Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Найджел? – здивувалася вона. – Чудовий хлопчина. Просто дурний.
Вона сіла на трон, Містифікатор дивився на неї з благоговінням.
– Маєш приголомшливий вигляд.
– Невже? Засмучений, що твоє навіювання на мене не діє і вирішив підключити лестощі?
– Анітрохи! – відмахнувся він. – Просто твій царствений вигляд наводить на роздуми. Чому трон не був переданий тобі?
– Я не потребувала його. –знизала плечима Ельга.– І на момент смерті, чинному королю було сорок.
– Ох, ну вибачте, Ваша Величносте. – він згримасував. – Королевою Ґотліна має бути ти, а не Калерія. Із цим усі згодні.
– Ґотліну король ні до чого. І хто згоден? Ті, кого ти переконав?
– О, повір мені. –криво усміхнувся Містифікатор. – Дуже навіть до чого. Тебе боїться багато хто, всі зріють у тобі могутність.
– Звучить, як твоя блакитна мрія.– вона встала.
– Ти будеш шукати дівчину? – запитав він, повернувши розмову до пророцтва.
– Встигнеться. – сказала вона, крокуючи геть, Містифікатор ішов за нею, наступивши на її шлейф, він спіткнувся. – Скликай всіх у сніговий ліс. Я хочу завдати рішучого удару по противнику.
Містифікатор посміхнувся і, кивнувши, мовив:
– Так, моя королево.
Здається, він знав щось, чого не знала Ельга. Аж надто чемний, чи це в ньому говорить страх? Ельга задавалася цим питанням, поки Містифікатор не з'явився з туману, простягаючи їй руку.
– Вороги скликані для аудієнції з тобою... – він схилив голову. – Моя королево.
– Доберуся своїм ходом. –смикнувши Містифікатора за волосся, Ельга підняла його з поклону.– Я не довіряю тобі.
– А варто було. –усміхнувся він.–Я зробив тебе сильнішою.
Ельга повернулася, поглянувши на нього крижаним поглядом.
– Ти забрав у мене те, що давало мені сили. Ти послабив мене.
– Ти мислиш ясніше.– не погодився він.
– Я мислю з єдиною спрагою.– повідомила Ельга.
– Якою? – запитав він.
Вона не відповіла на поставлене запитання, і обидва перенеслися, розсікаючи туман.
Друзі стояли на снігу, в лісі за палацом Ґотліна. Ельга та її супутник перенеслися слідом за ними за кілька хвилин, королева льоду була, як завжди, мовчазна і холодна, а ось Містифікатор, ніби не знав, як задобрити її, то поправляв її поділ, розкладаючи його на снігу, то прибирав неіснуючі смітинки з її плеча. "І що ці двоє ще придумали?" – думав Найджел. Вони й так стількох втратили. Усі дивилися на Ельгу сумішшю жаху і страху. Пітер із відвертою люттю, Калерія із прикрістю. А Найджел... Він просто був розчарований і остаточно знесилений. Коли Ельга заговорила, її голос луною прокотився, відбиваючись від криги в лісі, створюючи пронизливий дзвін, який лякав хлопця. Найджел уперше дозволив собі абсолютно точно усвідомити: він боїться Ельгу.
– Я скликала вас тут, щоб ви розуміли, хто кому доводиться ворогом. – сказала владно і голосно Ельга. Примітно, що вона навіть не підвищувала голосу, але її тон звучав настільки виразно і беззаперечно, що у присутніх підкосилися коліна, та їм вдалось втримати рівновагу.
– Ельгорт мертвий. – сказала Ельга, опустивши очі.
Калерія вхопилася за плече Пітера. Він узяв її за руку.
– Ти прийшла нам про це нагадати?! – вигукнув він.
– Я прийшла зробити заяву. І ти будеш слухати мене! – земля під їх ногами затремтіла, з–під снігу, наче гори, почали виростати величезні крижані брили з вістрями на вершинах. – До смерті мого брата не причетні вищі маги.
– Якого біса?! – крикнув Пітер. – Ви тільки послухайте! Вона прийняла їхній бік!
Ельга змахнула рукою, і снігопад закружляв над Пітером, піднімаючи його вгору.
– Ельгорт...– прошепотіла Калерія.
– Так, він дещо подарував мені зі своєю смертю.– Ельга затримала руку в повітрі: сніжинки зупинилися, вона опустила руку, і Пітер, як за помахом руки, звалився на сніг. Крижана королева поманила пальцями, і сніжинки врізалися в обличчя Пітера, залишаючи криваві сліди на його щоці, так само як у Найджела якийсь час тому. – Не смій перебивати мене, брате.
– Ти зреклася нас.– прошипіла Пайпер.– У тебе більше немає брата! – допомагаючи йому встати, заявила вона.
– Не переходь на особистості, Пайпер. – вона підняла її над землею одним помахом руки. – Ти виглядаєш жалюгідною. Може, все ще злишся, що я не удочерила тебе? Як прикро.
Пайпер глянула на Ельгу і в її очах застиг вираз щирої образи. Ельга підкинула руки вгору і навколо друзів виросли товсті крижані стіни. Вони чули Ельгу, але вона не чула їх.
– Нарешті. – вона театрально заломила руки. – Тиша.
– Не зовсім розумію, як ти збиралася знищити їх, якщо ти закрила до них доступ. Хіба, що ти заморозиш їх на смерть. – Містифікатор виглядав спантеличеним. У його нервовій посмішці й потиранні рук здався сумнів.
Ельга повернулася до Містифікатора.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.