Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Добре, якщо я тут, то Ембер теж напевно повернулася в те місце, звідки тікала, як і метаморфи. Недаремно я поставила мітку. Тепер, коли розберуся зі своїми проблемами, знайду її і допоможу з переслідувачами.

Але спершу треба вирішити ще одне питання, і я дістала амулет зв’язку. Активувавши його, я спробувала зв’язатися з Мел. Мені ніхто не відповів, і я почала читати давно знайоме заклинання пошуку.

На моє здивування, це заклинання майже не витратило мій резерв. Схоже, що об’єкт пошуку в цьому ж місті. І я пішла в тому напрямку, куди вказувала нить пошуку.

Звичайно, я не забула приховати себе і свою зовнішність, активувавши всі потрібні амулети, як і заклинанні невидимості.

Я пересувалася по місту, оминаючи тих, хто йшов назустріч. Я йшла хвилин десять, поки не зупинилася перед якимось занедбаним маєтком. Саме сюди вказувала нить. Тоді я знову витягла з рюкзака той артефакт, яким користувалася ще нещодавно, пенсне. Одягнувши його, я почала вдивлятися в зображення, які показував артефакт. Спочатку я бачила тільки давно покинуті кімнати. Але, обстежуючи їх одна за одною, я помітила, що через них тягнувся слід від двох пар ніг. Одна, напевно, належала Мел. А хто другий? Чому вони тут?

Недобрі передчуття не відпускали, і я продовжувала вдивлятися через пенсне у маєток. І нарешті мої зусилля окупилися. Я побачила і Мел, і того, хто її супроводжував. Точніше, це вона його супроводжувала. Це виявився старий маг, і схоже, що перевертень. Значить, підкрастися зненацька не вийде.

Я вдивлялася у вираз обличчя Мел, і бачила там відчай і злобу по відношенню до старого мага. Значить, вона тут не за власним бажанням, і можна його не шкодувати.