Читати книгу - "Сильніше за обставини, Естрела Асферіс"

Глава 21

Тесар ле Наруат

Я підійшов до свого суперника, і вже хотів подякувати, коли він сказав:

- Не варто. Ти ж з роду ле Наруат. Ви наші давні союзники.

- Відколи? – я не зміг приховати свого здивування.

- Ще з давніх часів, коли рід ле Наруат ще очолював клан тигрів, - відповів Лассен ле Ніссен.

Так, мій рід колись очолював цілий клан тигрів, аж поки в одній кривавій битві його майже повністю не знищили. Після цього моїм пращурам довелося йти в васали до Клану ле Рів’єн.

- Тоді навіщо було брати участь в турнірі? Та й до цього? – я не зміг стримати в собі ті питання, відповіді на які хотів знати вже давно.

- Темний маг змусив мене взяти участь в цьому фарсі, схопивши мою сестру, - пролунала досить несподівана для мене відповідь.

- Ти знаєш, де він її утримує? - це спитав Віртен, який підійшов до нас.

- Ні, якби знав, вже б був там, - відповів Лассен ле Ніссен.

Більше нічого ніхто з нас не встиг сказати, час спокою дійшов кінця. Нас привів до тями крик мага, який з Антуаном витягав нас з ями:

- Антуан!

Ми подивилися в його сторону, і побачили, що Антуан без свідомості лежить на землі, а поряд з ним під щитом стоїть той самий маг. Але це не те, що нас здивувало і змусило діяти. Вони виявились в оточенні перевертнів, які вже змінили форму і атакували щит, під яким були маги.

Я оглянув, що коїться навкруги, і майже не здивувався, коли виявилося, що ми теж в оточенні не дружньо налаштованих перевертнів. Вони непомітно для нас взяли нас в кільце, і збиралися атакувати. Спинив їх крик мага. Але схоже, що не надовго.

Цей день коли-небудь скінчиться? Одна халепа за іншою. А до справжньої справи, за якою сюди прийшли, так і не дійшли. Але зараз не час переживати, прийшла пора діяти. Тому я, разом з Віртеном, Лассеном та ще кількома адекватними перевертнями стали прориватися крізь натовп. Це було непросто, але за кілька напружених хвилин ми все ж прорвалися до магів.

Антуан все ще був без свідомості, а інший маг, перекинувши його через плече, створював якесь заклинання. Як тільки ми потрапили у зону дії щита, від мага донеслося:

- Треба прориватися до будинку. Тут я щит довго не втримаю.

І ми, знову зібравшись з силами, попрямували до будинку, відбиваючись від атак неадекватних перевертнів.

Не пройшло і десяти хвилин, як ми дісталися до будинку, хоча мені здавалося, що минули години. Ми забігли в одну із кімнат, зачинивши двері за останнім з союзників. За цей час Антуан так і не отямився.

Той маг, що тягнув його на собі, поклав його тіло на диван, розташований у центрі кімнати. І я, і Віртен одразу ж підійшли, бажаючи перевірити, що з нашим другом. Мене непокоїло, що він досі не отямився. Може у нього якесь приховане поранення, на яке не звернули уваги в тій напруженій ситуації, в якій ми опинилися? Треба все перевірити і впевнитися, що з Антуаном все буде добре.

- З ним все буде добре, - промовив маг, наче підслухав мої думки.

- Звідки ти знаєш? - я не бачив приводу приховувати власну фрустрацію від ситуації.

- Я бачив, що з ним сталося, і хоч не встиг його захистити, але впевнений, що він скоро отямиться, - сказав маг.

- Що з ним сталося? - спитав Віртен, випередивши мене буквально на кілька секунд.

- Один з перевертнів вдарив по голові, - прозвучало від мага.

- Як ти можеш бути впевненим, що йому не проломили череп? - цього разу питання було моє.

- Я відразу ж продіагностував його стан за допомогою магії, та активував магічне зцілення, - сказав маг, і я зітхнув з полегшенням. Ну хоч щось добре.

- Чому на нас взагалі напали? - задав Віртен одне з основних моїх запитань.

Відповів маг, розуміючи ситуацію краще за нас:

- Темний маг давно контролює Главу за допомогою своєї магії, і думаю, що, побачивши, що його плани зруйновані, вирішив нам всім помститися.

- Звідки взагалі взялася ця пакость? - спитав я, маючи на увазі темну магію.

- Взагалі-то саме твій клан боровся з проявами темної магії, - зауважив Лассен.

- Справді? - я був ошелешений від такої інформації.

Лассен просто кивнув, і знову почав крокувати по кімнаті.

Але з тих часів пройшло не одне століття. Чому ця пакость спливла саме тут і зараз?

Напевно, маг побачив, що мене непокоїло.

- Я мушу вибачитись перед всіма присутніми, - почав він, але був перебитий.

- Ти не маєш вибачатися за дії свого батька, - сказав Антуан, який все ж таки отямився, і продовжив: - Колін, ти не несеш за це ніякої відповідальності. Він сам вирішив піти цим шляхом.

Слова магів викликали в кімнаті бурхливу реакцію. Невже з нами син темного мага? З одного боку, Антуан правий, темний маг - дорослий індивід, який має нести відповідальність за свої дії. З іншого боку, там де керують емоції, хотілося хоч когось звинуватити за ті неприємності, які довелося пережити.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍