Читати книгу - "Усі царства іншого світу, Лариса Лешкевич"

Усередині було темно. Щоб висвітлити дорогу, взяли один із смоляних смолоскипів, що висів біля входу.

Веда не страждала на клаустрофобію, але до тісних замкнутих просторів ставилася з підозрою – тому, ступивши під низькі кам'яні склепіння, відчула легку нудоту і неприємний холодок під лопатками.

– Чому ти тремтиш? – спитав Нелемотуллаф, наважившись торкнутися її руки, долоня якої була крижаною та вологою.

– Навіщо ми тут? 

– Це моя печера – моє улюблене місце з раннього дитинства. Я ховав у ній все те, що не хотів показувати іншим. Мені не подобалося грати з братами – я вигадував ігри,  у які зручно грати одному.

– Надто незатишно, – сказала Веда. – На голову тисне.

– А ти обіприся на моє плече! – запропонував Нелемотуллаф. – Нам ще треба пройти кілька коридорів. Те, що я хочу тобі показати, дорожче за всі драконські скарби, тому воно так надійно заховано.

Мабуть, подіяла таємнича обстановка, бо Веда, торкаючись щокою твердого плеча Нелемотуллафа, відчула якийсь миттєвий потяг до його сильного тіла.

І якимось чоловічим чуттям він  вгадав  той потяг, бо впевнено обхопив Веду вільною рукою за талію. Вона не відсторонилася, вона розуміла: ніхто  не переступить дозволеної грані.

– Я не бачила жодної з ваших молодих жінок, тільки няньок, але вони вже у віці – промовила Веда, задумливо дивлячись на смолоскип. – Слуги у замку короля теж –  усі чоловіки.

– Молоді жінки не прислуговують у чужих будинках. Вони займаються вихованням дітей та турботою про сім'ю. Часто у них два чи, навіть, три чоловіка.

– І вони перебувають у підпорядкуванні?

– Це не зовсім так, моя принцесо! Але щоб зрозуміти будову нашого суспільства, ти маєш прожити з нами не день і не два… дізнатися про легенди, обряди, перекази.

– Тоді чому ти наказав мені сховати волосся і безглуздо посміхатися?

– Одна річ – наші жінки, інша – наложниці…

– І багато у вас наложниць?

– Раніше було багато, тепер ні…

Коридор розширився та роздвоївся. Вони повернули праворуч. Минули наступну розвилку і опинилися в маленькій сухій печері, обставленій нехитрими меблями: дерев'яна лежанка, пара стільців і очищений від кори невисокий пень з тріщиною посередині замість стола.