Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер

Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

95
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 81 82 83 ... 460
Перейти на сторінку:

– Знищувати свою сім'ю? – здивувалася вона, глянувши на нього через високий комір із крижаними піками. – Даруй, але ж я не настільки дурна, щоб, позбувшись брата, хотіла втратити ще й їх? Я запрошую тебе на страту. – вона обійшла Містифікатора і схопила пальцями з довгими гострими пазурами за плечі. – А в тебе місце в першому ряду... – вона розреготалася, сильно і пронизливо.

–Що вона робить? – злякано запитала Калерія, блискавка спалахнула в небі.

–Підступи будує зі своїм приятелем... – хмикнув Пітер, стиснувши руку Пайпер.

Навколо Містифікатора заклубився туман. Ельга підвела руки, і туман увібрався в неї. Вона видихнула, і чорний дим стовпом хлинув з її рота і носа.

– Уже йдеш? Негоже кидати свою королеву, не прощаючись.

– Як ти це зробила? – його очі забігали в переляку.

Він намагався матеріалізуватися, але щось сковувало його.

Ельга скинула руку і в долоні опинився красивий крижаний ніж із тонким та гострим лезом, руків'ям, що прикращали морозні візерунки.

– Ти мав рацію, любий. Крижані кинжали справді мають витонченіший вигляд. – Ельга провела вістрям кинжалу по щоці Містифікатора і повела нижче, спинивши його прямо біля його грудей.

Хлопець затремтів, намагаючись вирватись із крижаних лабет.

– Знову намагаєшся втекти? Даремно. – вона нарочито скривилася, закопиливши губку.– Я запечатала стіни, ти не підеш, доки я не дозволю.– вона нахилилася до нього впритул, їхні носи стикнулися.– А я не дозволю.

Потім вона відскочила, тримаючи кинжал перед собою. Хлопець намагався потерти груди, що запекли від уколу. Крапля крові пробігла по лезу кинжала, ввібравшиссь у кригу, Ельга прошепотіла щось, а потім голосно розреготалася.

– Чого ти хочеш? – у паніці запитав Містифікатор.

– Я спостерігала за тобою.– зізналася вона.– Після смерті Ельгорта, я навчилася змінювати вигляд і бути непомітною для тебе. Я старанно вчилася цьому трюку. Як і цьому.

Вона підлетіла і сунула руку в його грудину. Містифікатор щосили закричав. Вона полегшено зітхнула, наблизивши обличчя до нього.

– Скільки ж душ я занапастила, навчаючись виймати серце, не вбиваючи мага. Знав би ти, які ми ніжні, лише один мимовільний рух і...

Він закричав. Вона заплющила очі, насолоджуючись його муками.

– Ну, ти зрозумів. – Ельга розтиснула пальці й висунула руку з його грудної клітки. Її пальці були в крові. Вона залікувала його рану зовні, але пронизливий біль у серці залишився.

– Як відчуття? Ніби холод тече по жилах, правда? – Містифікатор кричав, а Ельга посміхалася. – Я поясню, що з тобою відбувається. – вона втупилася в закривавлені нігті, зішкребнувши кров під ними. – Усі твої вени вкриваються інеєм, кров змерзає, магічні сили полишають тебе. – вона потерла закривавлені пальці між собою, вони були липкими від його крові. – Це лише початок твоєї темряви, мій друже. – вона хижо посміхнулася йому. – Ти століттями вбивав половин, крав їхні серця, та навіщо? Щоб прирікати на страждання когось іще? Тепер же страждай сам.

Вона взяла його за обличчя. Її очі засяяли сліпучим блакитним світлом, а потім враз стали чорними.

– Цим холодом і мороком я сковую твоє серце, прирікаючи тебе на повільну загибель, ти переживеш увесь біль поранених тобою ж сердець, тільки–но твоє серце вперше за століття заб'ється від любові. І це пророцтво починає діяти негайно.

Вона взяла його за підборіддя і, приклавши свої губи до його, вдихнула в нього потік холоду, його шкіра миттю вкрилася морозним візерунком, з очей побігли крижані сльози, волосся вкрилося інеєм, а сам він став блідим, як сніг. Містифікатор упав на землю, закашлявшись.

– Нехай здійсниться страта! – підняла руки вона.– Містифікатор мертвий, відтепер тут лише похмура душа, у пошуках спокою, якого йому не знати!

Вона зникла за туманом, переносячи всіх на свої місця. Містифікатора в 1210–й рік, переживати події, які змінили його, зробивши з юного хлопця Айріала темного мага Містифікатора. Сім'ю вона повернула на початок їхнього шляху, а сама пішла гуляти сніговим лісом, вбравшись у криваво–червоний плащ. Мандруючи лісом, Ельга побачила червону стрілу в стародавньому буку і, висмикнувши її, озирнулася.

– Хто вештається моїми лісами?! – люто прокричала вона.

Сніг заскрипів і, із засніжених кущів вовчих ягід, вийшла висока молода дівчина з темно–червоним волоссям.

– Я – Королева Сердець.– повідомила вона, блиснувши очима, у дівчини були повні формені губи, густі чорні брови і зелені очі котячої форми.

– Ти – сирена сердець.– глузливо відповіла Ельга.– А з вас королеви так собі.

– Ти хто така? – запитала дівчина, насупившись.

–Я – Королева льоду й холоду, нащадок короля засновника, Ельга Ґотлінська.

– Пафосне ім'ячко.– пирхнула дівчина, але по її обличчю пролягла тінь.

– Йшла б ти з мого лісу доки ходити змогу маєш.

– Це, що погроза? – підняла підборіддя сирена.

Ельга поманила пальцями, з гілок злетіли крижані кілки, вони прилетіли слідом за її рукою, і тільки–но вона її зупинила, кілки застигли в повітрі, варто було Ельзі махнути пальцями, як усі вони полетіли в сирену, ранивши обличчя, шию, і руки. Сирена сердець звалилася на сніг, краплі крові, в колір плащу королеви залишилися на снігу. Вона схопилася на ноги і почала повторювати мантру, що зводить смертних з розуму.

– Невже тобі не розповідали, що маги безсмертні, і на мене твої чари не діють, зате мої на тебе...–Ельга підступно посміхнулася.

Вона заморозила землю під сиреною, і лід почав рости, вище і вище, сирена сердець опинилася над найвищою сосною, Ельга стояла внизу, широко посміхаючись, вона з силою опустила руки вниз, сирена провалилася під лід, починаючи тонути в каламутній воді.

– Подобається? Цьому мене брат навчив. Ну, що ж. Я допоможу тобі забратися геть із мого лісу. Надумаєш перейти мої угіддя знову, я повішу тебе на одному з цих дерев. І приберися тут, грядуть зміни.

Ельга повернулася до палацу, обмірковуючи долю ясноокої дівчини. Якщо в ній загибель Містифікатора. І вона здійснилася, щойно Ельга знайшла дівчину, чи означає це, що в ній же погибель самої Ельги? Вона все повторювала пошепки пророцтво: "П'ята дочка. Ясні очі. Сьоме затемнення третього." Ельга сперлася руками в стіл. Вона підняла голову, волосся розсипалося по плечах, вона втупилася перед собою і зловтішно усміхнулася.

1 ... 81 82 83 ... 460
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"