Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

- Гаразд, гаразд, - сам себе заспокоював Олег.

Блідо-лисі ченці Святого Хавкіна не приховували своєї радості і вже почали веселитися і святкувати хоч і короткочасне, але все ж таки звеличення до привілейованого статусу.

Олег опинився в тому самому неконтрольованому натовпі, який він побачив, щойно зайшовши всередину. Вільні люди залишилися у власному розпорядженні.

- Ми йдемо спати, - низьким голосом сповістив інших ватажок ченців у білих робах.

- А ми гуляти! - радісно вигукнув представник у синій робі. - Браття, на землі живуть лише раз!

Настоятель із золотим ключем за спиною стрибнув високо в повітря. Червоний монах м'яко приземлився на гілку від дерева, яку ніс на плечі здоровань зі Школи Дірки від Дупи. Лише один листок зірвався з гілки і штопором полетів униз.

- Мара прийде з боку моря, прямо з острова, де вона поки що перебуває, - голосно оголосив старий у червоному.

Послушники всіх кольорів підняли свої погляди на того, хто фізично височів над ними.

- Моліться, відпочивайте, спіть і найголовніше - прощайте. Важка душа і свинцеве серце буде тільки тягарем вам, - продовжував старий у червоному. - Біля виходу лежить тканина для вітрил. Використовуйте її, щоб приховати свою зброю. Вивчайте по можливості вулиці, їх вам доведеться боронити. До заходу сонця прийдіть на північ міста. Знайдіть схожу на сидячу жабу скелю. Там ми будемо чекати Демона на ім'я Мара.

- Так, а звертатися до тебе як? - вигукнув із натовпу Олег.

- Я - настоятель Риба, - відповів настоятель без храму і зістрибнув із гілки на землю.

Хтось сказав, що рибу не прийнято судити за її навичкою забиратися на дерево. Конкретно в цієї Риби потенціал був.