Читати книгу - "Ловець снів"

class="p1">Джонсі складає руки на червоних колінах — кровотеча нарешті припинилась — і дивиться «Співчуття до сірих чоловічків» із неперевершеним Ґері Джонсом у головній ролі.

6

Неперевершений Ґері Джонс стягає зі снігохода брезент, знаходить акумулятор на столі в картонній коробці і вставляє його, акуратно приєднуючи дроти до відповідних клем. Цим його знання з механіки вичерпуються: він же викладач історії, а не механік і все, що він робить для поліпшення домашнього побуту, — це час від часу змушує дітей дивитися канал «History» замість серіалу «Ксена — принцеса-воїн». Ключ у запаленні, і, коли він повертається, загоряється приладова панель — хоч акумулятор правильно вставив, дякувати Богу, — але двигун не заводиться, навіть жодних звуків не видає. Тільки стартер цокає, і все.

— О мамо рідна, — вимовляє Джонсі позбавленою будь-якої інтонації скоромовкою. Навряд чи він зараз здатний виявляти якісь почуття, навіть якщо б сильно захотів. Він фанат фільмів жахів, він дивився «Вторгнення викрадачів тіл» два десятки разів (навіть бачив жалюгідний ремейк із Дональдом Сазерлендом) і чудово розуміє, що відбувається. Його тіло викрадене, у прямому розумінні. Хоча тут не буде армій зомбі, навіть на маленьке містечко не вистачить. Він особливий. Він відчуває, що Піт, Генрі та Бобер теж особливі (щодо Бобра — був особливим), але серед них він найбільш особливий. Узагалі-то так говорити не можна — слово «особливий» передбачає одиничність, як у того фермерського сиру[109], — але це той рідкісний випадок, коли правило не діє. Піт і Бобер були унікальними, Генрі ще більш унікальний, ну а Джонсі серед них найунікальніший. Ось дивіться, він навіть грає у фільмі про себе самого! Ото вже унікальний так унікальний, як сказав би його старший син.

Сірий на лікарняному ліжку відривається від телевізора, де Джонсі-1 умощується на «Арктик кет», і спрямовує погляд на стілець, на якому в просочених кров’ю штанях сидить Джонсі-2.

«Що ти приховуєш?» — питає Сірий.

«Нічого».

«Чому ти весь час бачиш цегляну стіну? Що таке 19, крім того, що це просте число? Хто сказав «на фіг тигрів»? Що це означає? Що таке цегляна стіна? Коли вона була, ця цегляна стіна? Що вона означає, чому ти весь час її бачиш?»

Він відчуває, як Сірий вдивляється в нього, намагається витягти правду, але наразі зернятко істини в безпеці. Його можна забрати, але не можна змінити. Як і розкрити повністю. Принаймні поки що.

Джонсі прикладає палець до губ і відповідає Сірому його ж словами:

«Мовчи і дивись кіно».

Істота дивиться на нього опуклими очима (Джонсі вони нагадують очі комахи, богомола), Джонсі ще кілька секунд відчуває її увагу, потім відчуття слабне. Поспішати нікуди. Рано чи пізно воно розчинить панцир, який захищає останню зернину чистого, справжнього Джонсі, і тоді воно дізнається про все, що хоче знати.

Поки ж вони дивляться фільм, і, коли Боузер із його гострими зубами й ефірним запахом антифризу заповзає на коліна Джонсі, той цього навіть не помічає.

Джонсі-1, Джонсі з сараю (тільки тепер це не Джонсі, а Сірий), тягнеться. Дотягтися потрібно до багатьох умів, і всі вони скачуть один перед одним, як радіохвилі пізно ввечері, але він легко знаходить той, у якому містяться потрібні йому відомості. Це все одно що відкрити файл на персональному комп’ютері і знайти в ньому надчітке 3D-кіно замість слів.

Джерело Сірого — Еміль «Чувак» Бродскі з Менло-парку, штат Нью-Джерсі. Бродскі — сержант технічних військ, дрібний службовець автопарку. Тільки тут, у складі групи тактичного реагування Курца, Бродскі не має звання. Тут ніхто не має звання. Звертаючись до керівництва, він говорить «босе», а до підлеглих (а таких на цій вечірці небагато) — «гей ти». Якщо він не знає, хто перед ним, зійде «приятелю» або «друже».

Над територією проносяться реактивні літаки, але не часто (вони зможуть зробити всі потрібні їм фотографії з низької навколоземної орбіти, якщо хмари розійдуться), та й вони не турбують Бродскі. Літаки прилітають із бази Національної гвардії ВПС у Банґорі, а він тут, на Джефферсон-тракт. Його турбота — гелікоптери та вантажівки в дедалі більшому автопарку (з полудня всі дороги в цій частині штату перекриті, і єдине, що по них рухається, — це оливково-зелені вантажівки з зафарбованим маркуванням). Крім того, він відповідає за встановлення щонайменше чотирьох генераторів, необхідних для забезпечення електрикою табору, який розростається навколо крамниці Ґосселіна. Серед потреб табору — датчики руху, прожектори, ліхтарі по всьому периметру і мобільна операційна, яку терміново облаштовують у будинку на колесах марки «Windstar».

Курц чітко дав зрозуміти, що для нього освітлення дуже важливе, — він хоче, щоб у цьому місці вночі було видно, як удень. Найбільше прожекторів установлюють навколо сараю, місця, яке колись було загорожею для коней, і на вигулі позаду сараю. У полі, на якому в минулому паслися корів сорок старого Реджі Ґосселіна, поставили два намети. У більшому на зеленому даху напис «Склад», другий — білий, без будь-яких написів. У ньому немає гасових обігрівачів, як у більшому наметі, бо вони там і не потрібні. Це тимчасовий морг, розуміє Джонсі. Зараз там зберігаються лише три тіла (одне з них — банкір, який спробував утекти, йолоп), але незабаром їх може стати набагато більше. Якщо не станеться якась подія, що ускладнить або й унеможливить збирання тіл. Для Курца, боса, така подія розв’язала б купу проблем.

Але все це просто так, несуттєво. Джонсі-1 цікавить Еміль Бродскі з Менло-парку.

Бродскі квапливо крокує вкритою снігом упереміш із брудом ділянкою між вертолітною зоною і вигулом, де будуть розміщуватися заражені грибком Ріплі (їх там уже чимало, вони блукають туди-сюди з розгубленими обличчями солдатів, які нещодавно потрапили в полон, кличуть охоронців, просять цигарок і пояснень, кидають порожні погрози). Бульдоже обличчя Еміля Бродскі, присадкуватого, коротко стриженого чолов’яги, наче навмисно створене для дешевих цигарок (але ж Джонсі знає, що насправді він ревний католик і взагалі ніколи в житті не курив). Зараз він крутиться, як електровіник. На голові в нього навушники з мікрофоном. Він перебуває на радіозв’язку з колоною заправників, яка під’їжджає по І-95[110], — дуже важливо, щоб ці хлопці дісталися вчасно, бо гелікоптери, які зараз на завданні, незабаром повернуться і їх треба буде заправляти, — а ще розмовляє з Кембрі, який іде поруч із ним, про контрольно-спостережний пункт, який Курц хоче організувати до дев’ятої вечора, найпізніше — до півночі. Ця операція, за чутками, повинна