Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

Частина 29. "Те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими"

План Шикамару здавався мені доволі чітким та прорахованим, допоки ми з дівчатами альянсу не застрягли в клятих кущах біля тієї будівлі з величезним монітором, не маючи жодної гадки про те, яким чином взагалі ми маємо привернути на себе увагу ловців! Таке враження, що вони лише й чекають, коли хтось вийде до них зі своєї хованки! Мені здавалося, що вони полюватимуть на нас, тому й бігла, наче навіжена темним лісом, а виявляється, вони навіть не рушали з місця?!

Біля входу у будівлю стоять дівчата з команди Юкі та відверто нудьгують, розглядаючи свій охайний манікюр. Щось тут не так. Де ця відьма Кетсукі? Я ніде не бачу її! Це якась чергова бісова пастка!

— Просто вийдемо й розтрощимо все вщент! Про що тут думати? Хлопці вимкнуть світло з хвилини на хвилину! — схвильовано каже Хіната, вочевидь дратуючись через настороженість решти дівчат.

Вона помітно нервує, адже наш план ось-ось піде шкереберть. Якщо світло вимкнеться, всі ці бугаї гуртом рушать до хлопців й справи дійсно стануть кепськими. Однак ми надто кволі, аби протистояти десяти загартованим велетням, які вочевидь побували не в одній мафіозній бійці! Проте Хіната не зважає на нерівність наших сил, не витримуючи очікування та виходячи з нашого укриття. Нам потрібен план дій, але Х’юга надто вперта та свавільна аби чекати, коли у когось нарешті з’явиться бодай якась влучна ідея!

— Зачекай! — зупиняю її я, хапаючи дівчину за передпліччя в останній момент. — Таке враження, що вони саме на це й чекають! Ніхто з них навіть і не думав полювати на нас, як зазначалося в правилах гри! Ти ж це також помітила, чи не так?

Х’юга пирхає на мої застереження, закочуючи очі, й з огидою висмикує руку, наче я для неї ще один заклятий ворог. Темарі та Тен-тен помітно ніяковіють, а Іно лише посміхається коли її подруга починає шипіти мені в обличчя.

— І що мені з того? — з неабиякою злістю промовляє до мене Х’юга, — на відміну від тебе, я не вагатимуся жодної миті! Вони потребують нашої підтримки, а ти як завжди думаєш лише про те, що щось тобі не до вподоби! Яка в біса різниця, якщо нас схоплять? Принаймні ми допоможемо їм! Я не стирчатиму тут, боячись за свою дупу! Рушаймо, дівчата!

Вони не хочуть почути мене! Марний ризик може зіграти не на нашу користь! Дівчата виходять з укриття впевнено крокуючи до тих амбалів, наче метелики, злітаючись на яскраве світло! Їм байдуже на наслідки, однак, щось всередині мене не дозволяє зробити й кроку з цих бісових кущів! Нога набрякла й пульсує, а отже мені не втекти далеко, якщо все вийде з-під контролю. Що мені робити?! Невже я настільки боязка, що просто не здатна на такий хоробрий, хоч й доволі необачний вчинок? Я стою тут не заради себе… проте… я нічого не можу вдіяти зі страхом, який сковує мене по руках та ногах!

Дівчата починають голосно кричати, привертаючи увагу на себе, а поплічники Кетсукі в цей час намагаються схопити їх. Хінаті вдається жбурнути чимсь важким у монітор, через що моє тіло здригається від гучного троскоту, який лунає, здається, навіть у моїх думках. Іно тягне якісь проводи, які живлять декоративне освітлення на ґанку. Її хапає один з ловців, однак, дівчині вдається знеструмити декілька прожекторів! Трясця! Вони такі безстрашні та сміливі, що мені стає за себе соромно. Темарі з Тен-тен також потрапляють до рук чоловіків, відчайдушно пручаючись та звиваючись в їхніх руках, наче маленькі вужики на сковорідці.

Треба допомогти їм! Байдуже, що трапиться зі мною! Головне — це наша єдність! Наш альянс, який поборе цих бездушних маріонеток! Юкі вдалося залякати мене настільки, що я почала забувати про настанови Какаші. Куратори об’єднали нас, а я, немов остання боягузка, підтискаю хвіст, тремтячи від страху за себе! Як же швидко людина забуває про власні ідеали, потрапляючи в екстремальну та небезпечну ситуацію!

Коли я нарешті наважуюся вийти з укриття, чиясь велика долоня накриває мій рот, не дозволяючи навіть пискнути через жах, який гарячою хвилею розноситься по тілу. Мене тягнуть, наче якусь ляльку за ріг будівлі, і я усвідомлюю, що це один з тих велетнів! Він без зайвих зусиль затягує мене у відчинені двері чорного ходу. Проти нього я не можу нічого заподіяти, адже він втричі сильніший та більший за мене!

У напівтемному коридорі, який веде нас до головної зали, де й розпочалося святкування, важкі кроки чоловіка розносяться луною, змушуючи моє серце завмерти у грудях. Я стала надто легкою здобиччю, чекаючи зручної нагоди у кущах, доки дівчата захищали інтереси нашого альянсу!

— Ось ти де, — весело промовляє Юкі, встаючи зі свого химерного трону, на якому напередодні просиділа весь вечір, не зводячи з мене очей. — Я вже почала хвилюватися, що моя пастка не спрацює! Проте все йде за планом! Ми відокремили хлопців, змусивши дівчат захищати своїх прекрасних принців, доки вони вимикатимуть світло! Що за погляд, Сакуро? Невже ти вважаєш, що я можу ні про що не здогадуватись у місці, нашпигованому скритими камерами та прослуховуванням?! Цей табір… не має жодного «безпечного» місця, де ви могли потеревенити по душах!

Якого біса?! Вона все знала від самого початку?! Тобто навіть те, що хтось з її охоронців був на нашому боці — підстава? Вона спеціально зробила все це, аби розділити нас? Зрозуміло звідки вона дізналася про створення альянсу… камери спостереження! Чи бачила вона те, що сталося між мною та Наруто? Дідько! Ця навіжена химера до біса лякає мене!

— Чого тобі від нас треба? — мій голос зривається на крик, адже я більше не можу стримувати себе.

Юкі награно дивується, немов очікувала від мене кращої кмітливості. Однак хіба можливо знати, що коїться в її хворій голові?! Невже це все через безглузду ревність?

— Від вас? — чудується клята відьма. — Невже досі не втямила, що все довкола створено лише для однієї людини… для тебе Харуно Сакуро! Я створила всі умови, аби бути ближчою до тебе… аби контролювати кожен твій подих!

Та що я зробила їй?! Тремтячи від злості в руках її поплічника, я стискаю до болю кулаки, адже мій терпець ось-ось урветься.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍