Читати книгу - "Сьома команда, Діана Козловська"

— Сакуро, це ти? — здивовано лунає голос Наруто, який й опромінює мене світлом клятого ліхтаря. — То це ти впала?

Моє роздратування вже дійшло межі, тому я гарчу на хлопця, висловлюючи своє невдоволення від його забавок!

— Ні, вирішила відпочити! — огризаюся я у відповідь, крокуючи до альянсу.

Однак пекучий біль у щиколотці змушує мене трохи прикульгувати. Дідько! Через цього бовдура, я підвернула ногу! Намагаючись приховати це, я встаю біля нашої групи, нарешті маючи змогу бачити щось на відстані витягнутої руки. Як на замовлення, з-за хмари виповзає яскравий місяць освітлюючи ліс своїм чарівним сяйвом. Оглядаючись навкруги, я розумію, що ми знаходимося майже біля огорожі. Я дісталася краю території табору, бігши навмання! Дивовижно, трясця!

— Агов, хлопче, дай-но мені свій піджак! — Наруто радісно звертається до Чоуджі, ляскаючи рукою по його плечу.

Хлопець нахмурює брови, уважно роздивляючись обличчя співрозмовника, але той доволі наполегливо повторює своє прохання. Доки решта вислуховує яким чином Темарі дізналася про гру й роздобула для альянсу ліхтарики, Наруто тисне на бідолашного Чоуджі суворим поглядом. І знову ця загадкова зміна в його характері!

— Навіщо мені це робити? — з насторогою питає Акімічі, однак, врешті зітхає й віддає Узумакі свій піджак. — Господи, тут так холодно!

Чоуджі обхоплює себе руками, виказуючи те, наскільки йому неприємно й незручно без свого піджака. Навіщо Наруто зробив це? Невже це якась нова забавка? Я закочую очі, одним вухом дослуховуючи розповідь Шикамару. Отже, дехто з поплічників Кетсукі на нашому боці? Це чудова новина, особливо за таких обставин! Вони попередили нас й розповіли, що робити, аби звільнити кураторів! Приголомшено!

— Ти з цим впораєшся, друже, — весело сміється Наруто з Акімічі, але раптово наближається до мене. — А ти, здається, геть промерзла. Тримай, трохи зігрієшся.

Він обережно й дбайливо накидає на мене піджак нещасного Чоуджі, проте, одразу ж відсторонюється, відходячи від мене, наче ми незнайомці! Чому він так поводиться?! Спочатку допомагає й змушує моє серце клекотати, а після просто ігнорує мою присутність! Як же мені кортить вдарити його чимось важкеньким!

— Дякую, — кажу я, наче це все пусте.

Добре, якщо він грає недоторканого, я з радістю зіграю разом з ним! Подивимося хто кого обіграє!

— Ми повинні знеструмити весь табір, аби підняти автоматичні ролети на вікнах та дверях бібліотеки. Вони працюють від електроенергії, тому нам не підняти їх за допомогою звичайної грубої сили. Розбити теж не варіант, адже нас попередили, що ролети виготовлені з дуже гарного захисного матеріалу, а також сигналізація повідомить про наші марні спроби проникнути всередину, — доволі зосереджено промовляє Шикамару, розказуючи нам подальший план. — Мені потрібні всі хлопці. Наша задача — знеструмити табір та звільнити кураторів одночасно. Коли пропаде світло, частина поплічників Кетсукі направляться до трансформатора, аби повернути електроенергію. Часу буде обмаль, тож діяти потрібно швидко. Дівчата в цей час відвертатимуть увагу нашої «королеви» від того, що відбувається біля бібліотеки. Все зрозуміло?

Всі погоджуються з планом Нара, усміхаючись через те, що в нас взагалі хоч щось сплановано! В непроглядній пітьмі завжди знайдеться крихітна надія на порятунок, навіть, якщо здається, що виходу просто не існує. Наша єдність і є тим світлом, що відганяє морок!

Альянс починає складати долоні одна на одну, підсилюючи бойовий запал та дух нашого союзу. Чи могла б я колись навіть припустити, що боротимусь пліч-о-пліч з людьми, яких звикла уникати? Еліта вже не здається такої дратівливою й пихатою, якими я вважала їх з перших днів навчання в академії. Все змінюється… я змінююся! Час продемонструвати цьому стерву, що ми не здобич, не ляльки, а люди, які готові дати відсіч!