Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Салем, схрестивши руки на грудях, пирхнув:

— Більшого чи ні, але ми живі. І це поки що єдине, що має значення. Проте питання інше: що тепер? Куди ми підемо?

Еріон поглянув на нього.

— Вони говорили про "світло, що зустрічає тінь". Тобі це щось нагадує?

Елрік на мить замислився, його пальці перебігли по краю карти. Потім він підняв голову і промовив:

— Якщо задуматися... це може бути пов’язано зі сходом. У стародавніх текстах часто згадується, що схід — це місце, де світло народжується і зустрічається з тінями, які відступають перед світанком. Я чув історії про гори на сході, де відбувалися ритуали стародавніх братств. Кажуть, там світанкове світло пробивається крізь ущелини, створюючи гру тіней, яка вважалася символом зв’язку між світлом і темрявою.

Салем нахилився ближче, його зацікавленість почала брати гору над недовірою.

— І ти думаєш, це місце якось пов’язане з артефактами? — запитав він.

Елрік кивнув.

— Можливо. Якщо ці голоси направляють нас, це може бути вказівка на той самий старий монастир, що розташований у східних горах. Він давно покинутий, але його святилища залишилися недоторканими. Якщо десь і є відповіді, то там.

Еріон, задумливо дивлячись на карту, підняв погляд на Райнара.

— Це може бути нашим наступним кроком, — сказав він. — Якщо там дійсно є сліди старого братства, ми зможемо дізнатися більше про артефакти і, можливо, про тих, хто вивів нас із темниці.

Райнар глянув на свій амулет і промовив:

— Схід, кажеш? Якщо це місце відповідає тому, що ми чули, нам варто спробувати. Але ми повинні бути готові до того, що там нас чекає не тільки відповіді.

Салем насупився, але його очі зблиснули.

— Пастка чи ні, але краще рухатися вперед, ніж сидіти тут і чекати. Здається, ми звикли до подорожей у темряву.

Еріон ледь помітно всміхнувся.

— Тоді вирушаємо зі світанком. А зараз… спробуємо відпочити. Нам потрібні сили.

Усі кивнули, кожен занурюючись у свої думки, поки вогонь повільно танцював у нічній тиші. Еріон глибоко вдихнув, відчуваючи вагу рішення, яке вони щойно прийняли. Поглядаючи на Райнара, Салема та Елріка, він відчув спокій і впевненість — вони стали його союзниками в цьому темному шляху, і кожен мав власну причину боротися.

Елрік зітхнув із полегшенням, розгладжуючи зім’яту карту на колінах.

— Здається, дорога буде нелегкою, але це краще, ніж ховатися в страху, — промовив він, пильно вдивляючись у лінії на карті.

Салем розміщував кілька додаткових гілок на вогнище, піднімаючи погляд на Еріона.

— Нам потрібно бути обережними, — промовив він, серйозно дивлячись на своїх товаришів. — Як тільки ми наблизимося до цих гір, слід бути насторожі. Це територія, де Братство може стежити за кожним кроком.

Райнар вивчав тіні навколо вогнища, ніби вже бачив їх як свідків майбутніх випробувань.

— У нас є артефакти, і це наша перевага, — додав він з тихою рішучістю. — Ми не просто втечемо. Кожен з нас має силу, яка може переломити цю гру.

Еріон уважно оглянув своїх товаришів, відчуваючи незламну рішучість у їхніх очах.

— Гаразд, друзі, — сказав він, заглушаючи вогонь, щоб готуватися до сну перед дорогою. — На нас чекає довгий шлях. Спочиньте, як зможете. Завтра нам потрібні всі наші сили.

Розмістившись біля вогнища, вони заплющили очі, кожен у своїх думках і роздумах, але з однією спільною метою. Їхній шлях лежав у темряві, і разом вони готувалися до найскладнішого випробування, яке їх тільки могло чекати.