Читати книгу - "Ловець снів"

тій самій позі, упівоберта спостерігаючи за Пітом із холодним, мертвотним терпінням, поки байрус стискався і вростав у Пітову плоть. Нарешті Джонсі відчув, як Сірий дав Піту спокій. Піт насилу звівся на ноги. На щоці в нього з’явився новий поріз, і в ньому вже кишів байрус. В отупілих від болю очах стояли сльози. Він сів на снігохід, і його руки знову лягли на талію Джонсі.

«Тримайся за мою куртку, — шепнув Джонсі й, коли Сірий повернувся обличчям вперед і запустив «Арктик кет», відчув, як Піт узявся за куртку. — Не скакати, не грати, правильно?»

«Не грати», — погодився Піт, але слабко.

Цього разу Сірий не звернув уваги. Сигнальний вогонь, що був уже не таким яскравим, але продовжував швидко обертатися, полетів далі на північ… або, в усякому разі, в напрямку, який Джонсі вважав північчю. Поки снігохід виляв між деревами, густими кущами і валунами, Джонсі майже перестав орієнтуватись у просторі. За спиною в них заклацали часті постріли, ніби хтось там вирішив повправлятись у стрільбі.

10

Приблизно через годину Джонсі нарешті зрозумів, навіщо Сірому Піт. Сталося це, коли сигнальний вогонь, який до того часу вже перетворився на бліду тінь самого себе, нарешті згас. Зник він із м’яким звуком, ніби хтось хлопнув паперовий пакет. Якісь дрібні клаптики впали на землю.

Вони перебували на порослому деревами гребені, посеред бозна-чого. Перед ними тяглася засніжена лісиста рівнина, на дальшому кінці якої видніли старі пагорби, що руйнувалися від часу, і непрохідні зарості чагарників, ніде жодного вогника. І на довершення всього йшло до вечора.

«Бісова халепа, ти нас у неї втягнув», — подумав Джонсі, але не відчув у Сірому ні стурбованості, ні непевності. Сірий заглушив снігохід і тепер просто сидів на ньому.

«Північ», — виголосив Сірий. Але звертаючись не до Джонсі.

Відповів Піт, уголос, але втомлено, розтягуючи слова:

— Звідки мені знати? Господи, я навіть не бачу, де сідає сонце. У мене одне око накрилося.

Сірий повернув голову Джонсі, і Джонсі побачив, що в Піта немає лівого ока. Високо піднята повіка надавала йому здивованого й безглуздого вигляду. У порожній очниці вже виріс невеликий кущ байрусу. Найдовші паростки звисали на вкриту щетиною щоку. Інші вплітались у рідке волосся яскравими золотаво-червоними нитками.

«Ти знаєш».

— Може, й знаю, — сказав Піт. — Може, просто не хочу показувати тобі дорогу.

«Чому?»

— Тому що я сумніваюся, що ти задумав щось корисне для всіх нас, гондоне ти штопаний, — відповів Піт, і Джонсі відчув незрозумілу гордість.

Джонсі побачив, що поріст в очниці Піта сіпнувся. Піт зойкнув і схопився за обличчя. На мить — коротку, але досить довгу, щоб перейнятися відчуттями, — Джонсі уявив, як золотаво-червонуваті щупальця пробираються від порожньої очниці до мозку Піта і розходяться в різні боки, як розчепірені пальці, щоб стиснути сіру губку.

«Піте, скажи йому! — заволав Джонсі. — Господи Боже, відповідай йому!»

Байрус знову завмер. Пітова рука безсило впала, обличчя на ділянках, іще не вкритих червонуватою рослинністю, тепер було мертвотно блідим.

— Де ти, Джонсі? Там є місце ще для одного?

Відповідь була короткою: звичайно, немає. Джонсі не розумів, що з ним сталось, але знав: урятувати себе, останню зернину своєї свідомості, він зможе, тільки якщо буде залишатися там, де перебуває. Варто хоча б прочинити двері, і його не стане.

Піт кивнув.

— Не подумав про це, — сказав він і звернувся до іншого: — Не роби більше мені боляче, добре, приятелю?

Сірий сидів, дивлячись на Піта очима Джонсі й нічого не обіцяючи.

Піт зітхнув, потім підняв обгорілу ліву руку і витяг один палець. Заплющивши очі, став водити пальцем уперед-назад, уперед-назад. І тут Джонсі зрозумів усе. Як звали ту дівку? Рінкенгауер, здається? Так. Імені він пригадати не міг, але таке немилозвучне прізвище, як Рінкенгауер, забути неможливо. Вона теж ходила до школи Мері М. Сноу, тобто до академії йолопів, хоча на той час Даддітс перейшов до училища. А Піт? Піт завжди мав здатність запам’ятовувати найнесподіваніші дрібниці, але після того, як Даддітс…

Джонсі, який сидів, скоцюрбившись, у своїй маленькій брудній камері на одного і дивився у вікно на вкрадений у нього світ, пригадав слова… тільки то були зовсім не слова, то були відкриті склади, химерно красиві своїм звучанням:

«И аиш іію, Іте? Ти бачиш лінію, Піте?»

Піт, із обличчям, на якому з’явився вираз смутного подиву, відповів «так», він бачив її, і став робити цей рух пальцем, наче показуючи рух маятника, той самий, який робив зараз.

Палець завмер, кінчик його ледь помітно тремтів, як чарівна паличка лозоходця на краю підземного джерела води. Потім Піт указав на гребінь трохи правіше від нинішнього напрямку руху снігохода.

— Там, — сказав він і опустив руку. — Північ там. Тримай курс на он ту невелику скелю. З сосною посередині. Бачиш?

«Так, я бачу її». Сірий повернувся вперед і знову завів снігохід. Джонсі мимохідь подумав, на скільки ще вистачить бензину в баку.

— Можу я тепер зійти?

Він мав на увазі «померти», звичайно ж.

«Ні».

І вони поїхали далі. Піт знесилено взявся за куртку Джонсі.

11

Вони обминули скелю, піднялися на найвищий пагорб за нею, і там Сірий пригальмував, щоб його ще живий замінник сигнального вогню міг знову показати напрямок. Піт зробив це, і вони продовжили шлях трохи на захід від справжньої півночі. Темрява густішала. Один раз вони почули гелікоптери — їх було щонайменше два, а то й усі чотири, — які наближалися до них. Сірий загнав снігохід у густій невисокий лісок, не звертаючи уваги на гілля, яке шмагало обличчя Джонсі, від чого його щоки й лоб суцільно вкрилися саднами, з яких сочилася кров. Піт знову вилетів із сидіння. Сірий вимкнув двигун «Арктик кет» і відтяг ледь живого Піта під найгустіші зарості кущів. Там вони дочекалися, поки гелікоптери пролетіли. Джонсі відчув, що Сірий вліз у голову одного з пілотів і швидко просканував його свідомість, мабуть, для того, щоб порівняти відоме цій людині з тим, що говорив Піт. Коли гелікоптери зникли на південному сході, напевно, повертаючись на базу, Сірий завів снігохід, і вони поїхали далі. Знову пішов сніг.

Через годину вони зупинилися на новому пагорбі, і Піт знову