Читати книгу - "Сни Морфея , Tалі Птах"

— Спиш? — спитав Лорі і витер руки об рушник і заправив його за передник. 

— Щось довго ти готуєш, — видих інженер, сів і потер обличчя.

— Не те щоб ти міг мені допомогти... хоча, вставай, сервіруй стіл. 

Моро важко підвівся і підійшов до столу, проте незграбно вдарився боком об кутик стола. Стіл здригнувся, скатертина трохи з’їхала, а вловлювач розгойдався.

— Ти протяги робиш, — посміхнувся Лорі і повернувся до плити. 

З серйозним видом Алекс розкладав тарілки і прибори, як в дорогому ресторані. Закінчив він якраз тоді, коли лікар дістав м’ясо з духовки. 

Обслугувавши гостя, Лорі сів на своє місце.

— За нас, — промовив він і підняв склянку з газованою солодкою водою. 

Алкоголю, який був би доречніший, Алексу не можна через несумісність того з препаратами. 

— За останній тихий вечір, — додав Моро і, відпивши, ще раз глянув на очі у вловлювачі.

З великим полегшенням він опустив погляд. Вечеря пройшла майже в мовчанні. Ніби когось поховали, з кимось простились. І так було по всьому Павучому місту. Виходячи з-під захисту школи, діти не усвідомлювали що їх чекає. До такого підготуватись не можливо.

Проводжаючи гостя, Лорі зупинився біля ароматного куща троянд. Ніч була тепла. Під місячним сяйвом голки не збереш, проте можна розгледіти квітки в саду. Дочекавшись, поки Моро перейде через дорогу і зайде в свій дім, від чого автоматично в кімнатах ввімкнулось світло, Лорі ще раз оглянув сад і небо і зайшов до себе.