Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

З одного боку, мені хотілося розповісти людині, яка сидить переді мною, про завдання, отримане від Жриці Світла. З іншого, я побоювалася відкривати цю інформацію і свої можливі плани. Ні, я не вважала, що серед еридіан можуть бути зрадники, але ж люди є люди. Будь-який вчинок Вартових миттєво обростав історіями та легендами. Про це дізнаються в Міжгір'ї, а серед багатьох тисяч людей, які мешкали там, могли бути шпигуни. До того ж, від мене, як від Вартової, очікували значущих слів. Будучи впевненою, що співбесіднику вже відомо про нічні пригоди, я не стала розповідати про напад чудовиськ. Натомість, намагаючись зберігати незворушний вигляд, запитала:

— Скажіть, людям вашої віри відомо щось про шлях на Схід? Адже еридіани живуть у різних країнах. Можливо, до вас доходили якісь відомості?

— Ви плануєте подорож на Схід? — проникливо запитав старий.

— Поява летючих чудовиськ стала неприємним сюрпризом, — ухильно відповіла я. — Ми хочемо зібрати якомога більше інформації. Будуть корисними будь-які знання, легенди, і навіть чутки.

Тепер для мого співрозмовника настала черга зам'ятися.

— Наскільки нам відомо, — почав він, — на Сході діяли сили Світла і сили Темряви.

Він зробив старості знак вийти, і, коли ми залишилися наодинці, продовжив:

— Але ми не розповідаємо про це парафіянам. Ці знання доступні тільки посвяченим у сан. Ідея поклоніння Світлу є... як би вам сказати... у певному сенсі...

— Язичницькою, — підказала я.

— Саме так. У наших книгах є тільки окремі записи про це.

— А вам відомо що-небудь про Жриць Світла? — нетерпляче запитала я.

— Такі легенди існують серед простого народу. Та ви їх і самі, напевно, знаєте, — сказав хазяїн будинку.

Довелося мовчки кивнути.

— Священики, які сповідують віру в Єдиного Бога, як ті, що належать до імперської церкви, так і еридіани, намагаються не згадувати про ці часи, щоб не вносити сум'яття в розум парафіян, яких і без цього бентежать розбіжності між різними конфесіями.

Я зробила мимовільний рух, у якому відчувалася досада. У відповідь старий насторожився і якось підібрався, навіть рука сильніше стиснула палицю. Простеживши напрямок чіпкого погляду, я зрозуміла, що це не пов'язано з моїм виразом обличчя. Увага еридіаніна була прикута до мого талісману. Поки ми розмовляли, Білосніжка встигла злетіти з плеча, вчепитися кігтями в плащ і дзьобом витягти талісман з-під підлоги плаща на загальний огляд. Подумки я пообіцяла їй вискубати все пір'я і замкнути в торбинці на віки вічні, але вголос цього не сказала.

— Леді, це, звісно, не моя справа, — почав старий, і було видно, що він намагається примирити в собі повагу до Вартових і щось надзвичайне, що він щойно побачив, і чого я вперто не помічала, — але звідки у вас ця річ?

У моєму світі талісман не виглядав би чимось незвичайним, але з інтонації співбесідника я зрозуміла, що правда про походження артефакту може бути сприйнята... кгм... дещо неоднозначно. Спочатку треба було з'ясувати причину такої реакції. Але ставити запитання було недоречно, і я вважала за краще промовчати.

— Такі... е-е-е... речі... наші люди бачили у Сірих жерців і... е-е-е... Тих, хто говорить з Темрявою, — продовжував мій співрозмовник.

Недарма я сюди прийшла. Тепер потрібно терміново придумати, як би обережно все визнати. Сам факт наявності у Сірих жерців таких артефактів мене не збентежив. Якщо їх і бачили, найімовірніше, тільки здалеку, і навряд чи хтось міг описати їх у деталях — надто вже неоднозначними були обставини таких зустрічей.

Моя логіка працювала з шаленою швидкістю. Давай, Нью, давай! Цей шанс не можна втрачати. Щоб виграти час, я погладила Білосніжку, яка гордовито дивилася на справу своїх рук, а точніше, дзьоба. На відміну від Зеленого, який категорично не дозволяв себе торкатися, Білосніжка дозволяла себе гладити, хоча й ставилася до цього стримано. Я вимовила:

— У цій речі немає Темряви. Як бачите, птах поводиться спокійно.

Старий похитав головою:

— Так-то воно так, та тільки не угодна Богу ця справа — говорити з поганню.

Після того, як Зерд виклав Дану свою теорію виникнення погані, як істот зі встановленими симбіонтами, нічого неймовірного не було в тому, що може існувати певна форма зв'язку з цими симбіонтами. Цілком вірогідно, що такий зв'язок здійснюється за допомогою пристроїв з незрозумілим для нас способом дії. Але як пояснити це місцевому жителю, нехай і освіченому за мірками цього світу, але тому, хто мислить категоріями нечистої сили і демонів?

Мене врятував староста. Він постукав у двері і зайшов, а слідом почувся знайомий голос, який виголошував привітання. До кімнати увійшов Конфідус. Я скористалася хвилинним замішанням, щоб прикрити артефакт плащем, і піднялася назустріч тим, хто увійшов. Мій рух не вислизнув від уваги старого. Покосившись на мене, він звернувся до Конфідуса:

— Леді Вартова хоче повідомити тобі щось важливе, — і зробив знак старості вийти разом з ним.

Після такого звернення я відчула себе хазяйкою становища, і запропонувала Конфідусу сісти.

— Є підстави вважати, — почала я, — що летючі чудовиська полювали за мною. Так вважає Вартовий Зерд, і я схильна з ним погодитися. Тому після нападу ми вийшли через підземний хід і дісталися сюди річкою. Розкажіть, що відбувається в замку.