Читати книгу - "Всесвіт Початок, Вадим Мороз"

Пісня перетворила натовп на єдине ціле, всі співали в унісон. Через деякий час я вирішив відійти за напоями, і Домінік пішов зі мною. Ми прямували крізь натовп, і по дорозі він несподівано підняв важливу для нього тему.

— Костянтине, я останнім часом переглядав твої відео. Я дуже чекаю на твою книгу. Як скоро вона буде готова? — запитав він, виявляючи справжню зацікавленість.

— Ну, — задумався я, — наразі я ще багато чого аналізую, але робота над книгою триває. Поки що не можу сказати точно, коли її завершити. А що саме тебе зацікавило? — поцікавився Костянтин.

Домінік задумливо відповів:

— Твоє мислення щодо психології. Це щось справді нове, або ж я просто геть далекий від цього напряму? Та ось що мене цікавить: ти міг би допомогти мені зрозуміти, що за дівчина Наталія?

Його питання змусило мене замислитися, і я відчув, що попереду на нас чекає цікава розмова.

Костянтин, помітивши зацікавленість Домініка, почав пояснювати свій підхід до психології, який сильно відрізнявся від традиційного.

— Зрозумій, Домініку, я не психолог, і це не робиться ось так, на подвір'ї. Я тобі не Менталіст, який може одним поглядом зчитувати людину, — сказав Костянтин з посмішкою, жестикулюючи, — Та й взагалі, мій підхід побудований не для того, щоб копирсатися в нутрощах людини, а для того, щоб виявити її сильні сторони для саморозвитку. Це не про контроль чи корекцію, а про потенціал, про те, як допомогти людині стати найкращою версією себе.

Костянтин завжди вірив, що стандартна психологія, хоч і корисна в багатьох випадках, та часто зосереджується на корекції поведінки, підлаштовуючи людей під суспільні норми або певні рамки, які встановлює культура чи системи. Він вважав, що така психологія може руйнувати особистість, стираючи її унікальні риси. Його ж підхід був іншим — він прагнув допомагати людям знаходити свої сильні сторони та розвивати їх, не ламаючи під загальні шаблони.

Його "нестандартна психологія", як він її називав, полягала в тому, щоб підкреслити можливості кожної особистості, працювати над її саморозвитком, а не змушувати підлаштовуватися під чужі шаблони системи. Це була психологія потенціалу, саморозвитку, з поетапним виявленням життєво важливих проблем. Саме тому він не любив термін "психолог" або традиційні психологічні підходи, де часто йшлося про «зцілення» яке в апріорі не можливе при наявних систем керування або «виправлення» тобто змінюючи людину підганяючи її під системи, це було майже не можливим. Для нього це більше про саморозвиток, та виявлення здібностей людини та впровадження їх до заробітку а не про виправлення минулого так як в минулому всі помиляються на те воно і життя.

— Ну, — продовжив Домінік, — чи є якісь психологічні штуки, які допомагають виявити моральні принципи чи щось типу того?

Костянтин засміявся, стоячи з ним у черзі за напоями.

— Ох, Домініку, це не так просто. Я тобі ще раз говорю я не Менталіст, щоб зчитувати людей. Та й справа не в тому, щоб дізнатися про моральні принципи дівчини, гадаю ти хочеш знати в першу чергу чи може вона тобі зрадити чи не так?. Це більше про розуміння людини в цілому, її цінностей, прагнень, страхів. Знаєш, кожен має свій унікальний набір якостей, і психологія повинна їх виявляти, а не підганяти під певні шаблони чи системи.

У цей момент дівчина, яка проходила поруч, ненароком зачепила Домініка. Вона швидко обернулася, щоб вибачитися, але її погляд зупинився на Костянтині.

— Вибачте... — сказала дівчина, але її здивування було очевидне.

Домінік, хоч і не зовсім розумів, чому вона так на нього дивиться, відповів трохи самовпевнено:

— Вибачаю, — сказав він, але дівчина його перебила.

— Та я не до вас зверталася, — промовила вона, потім, повернувшись до Костянтина, запитала: — Ви — Костянтин?

Костянтин, здивований не менше за Домініка, швидко запитав:

— Ми знайомі?

— Годі, невже не пам'ятаєш мене? Я — Віра, подруга Мілани, яку ти врятував на озері, — з натяком сказала вона.

Костянтин нарешті впізнає її і, посміхаючись, запитав:

— Оооу, звичайно. Як ваша подруга Мілана і як ви тут опинились за 450-сят кілометрів від Харкова?

У цей момент до них підійшла інша дівчина, і Костянтин одразу її впізнав — це була та сама дівчина яку він врятував на водоймі, та дуже сподобалася йому. Він не зміг приховати свого здивування:

— Мілана?

— Так, — відповіла вона, трохи здивована його прямим зверненням. — Ми знайомі?

Її прямий погляд на Костянтина трохи зворушив його, але він тримався впевнено.

— Ми сюди приїхали по тій самій причині що і ви, відповіла Мілана.

— Віра розповідала, що ти врятував мене на водоймі, — промовила Мілана, звернувшись до Костянтина. Потім, Віра звернувшись до Костянтина, та додала:

— Прикольно, ти одразу згадав Мілану, а мене ні, — жартівливо, але з ноткою розчарування сказала Віра.

— Вибач, але останнім часом з мізками не дуже, — відповів Костянтин, посміхаючись.

Але Мілана втрутилася, перебивши розмову з усмішкою:

— Тож, ти мій рятівник? Приємно познайомитися, але я думала, що ти чемніший. Маю до тебе одне питання — чому ти не подзвонив?

Костянтин був трохи заскочений таким прямим питанням, і на кілька секунд задумався, як на це відповісти, усвідомлюючи, що зараз кожне його слово буде важливим.

— Дивна ситуація. Я закинув речі в пральну машину разом із твоєю запискою. Якщо даси мені другий шанс, то я його точно не змарную. Ви тут самі чи з компанією? Якщо ні, то приєднуйтесь до нас, — запропонував Костянтин, оскільки не хотів більше відпускати Мілану.

— Мені подобається твоя відповідь, якщо вона, звісно, правдива. Ідея теж хороша, — відповіла Мілана з посмішкою.

У цей момент до них підійшли всі друзі Костянтина і Домініка, і вони вирішили знайти якесь тихіше місце в кав’ярні, щоб поспілкуватися, адже на площі було занадто гучно. Вся компанія повернулася до автівок, сіли всередину, і Домінік звернувся до друзів: