Читати книгу - "Карта осінніх пригод, Коля Козак"

Глава 9

**Глава 9: Дивні звуки**

Ніч у хатинці була спокійною, але раптово Мирон прокинувся від дивного звуку. Він сів на лавці, прислухаючись. За вікном дощ уже перестав, але ліс був сповнений нових звуків: шелест листя, тріск гілок, щось наче рухалося зовні.

— Соломія, — прошепотів він, торкаючись її плеча. — Прокидайся.

Соломія відкрила очі, ще напівсонна.

— Що трапилося? — запитала вона, сідаючи.

— Я чую щось дивне, — відповів Мирон. — Зовні.

Вони замовкли, прислухаючись. Звуки повторювалися: ніби хтось або щось рухалося навколо хатинки. Соломія схопилася за руку Мирона, її очі були широко розплющеними від страху.

— Може, це звір? — прошепотіла вона.

— Не знаю, — відповів Мирон. — Але нам краще бути обережними.

Вони підійшли до вікна, намагаючись розгледіти щось у темряві. Ліс був занурений у тіні, і лише місяць, який час від часу визирав з-за хмар, освітлював окремі ділянки. Раптом вони побачили рух: щось невелике і швидке промайнуло між деревами.

— Це... лисиця? — запитала Соломія, розслабившись трохи.

— Схоже на те, — відповів Мирон. — Але чому вона тут?

— Може, шукає їжу, — сказала Соломія. — Або просто бігає.

Вони спостерігали за лисицею, яка метушилася серед дерев. Вона здавалася нешкідливою, але все одно вони відчували легкий холодок тривоги. Ліс уночі був сповнений таємниць, і навіть звичайна лисиця могла здатися чимось більшим.

— Давай ляжемо спати, — запропонував Мирон. — Завтра ранок, і нам треба бути свіжими.

Соломія погодилася, і вони повернулися на лавку. Але заснути було важко. Звуки лісу, які раніше здавалися такими звичними, тепер викликали тривогу. Вони лежали мовчки, прислухаючись до кожного шуму.

— Ти думаєш, ми зробили правильний вибір, пішовши сюди? — раптом запитала Соломія.

— Не знаю, — відповів Мирон. — Але ми вже тут, і ми повинні йти далі. Хто знає, що нас чекає.

— Так, — сказала Соломія. — Але я відчуваю, що щось велике попереду.

— Може бути, — погодився Мирон. — Але ми впораємося. Ми ж команда, правда?

Соломія посміхнулася в темряві.

— Так, команда.

Вони заснули, але їхні сни були сповнені таємниць і загадок. Ліс навколо хатинки був спокійним, але вони відчували, що їхня пригода тільки починається. І хоч ніч була тихою, вони знали, що завтра їх чекають нові випробування.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍