Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

- Ти виявився правий. Кардамон, перець чилі та кориця створюють неперевершене поєднання. Для мене це відкриття.

- З такої нагоди бажаю тобі здійснення всіх твоїх заповітних мрій. Можеш сміливо загадувати найзаповітніше. Переконався на своєму досвіді. Стіни цієї кондитерської мають магічні здібності.

 Поза волею своєю я тягнуся до нього, і з насолодою вдихаю його запах. Запах тепла, надійності.

У голові панує блаженна порожнеча. Артур прикушує губами мої пальці, злегка посмоктуючи по черзі кожен. Щетина на його обличчі приємно лоскоче мою долоню.

Він перевертає свою піалу над моєю долонею і густа тонка цівка темно-коричневого шоколаду ллється на неї.

- Ти не проти бонусу особисто для мене? - він запитує, не піднімаючи очей, і, не дочекавшись моєї відповіді, починає повільно злизувати ласощі з моєї долоні.

Він робить це так ніжно, що я інстинктивно подаюся вперед, притискаючись до нього. Пальці ковзають угору по його грудях, вбираючи його тепло й енергетику. Його гаряче тіло і моє прагнення вивчити його руйнує ті нікчемні сумніви, які поза моєю волею раз у раз піднімають голову в моїй свідомості.

Які потрібні ще докази того, що між нами взаємне тяжіння?

- Емма...

Звучить хрипкий голос Артура. Він встає і, піднявши мене з крісла, саджає до себе на коліна.

Мені подобається перебувати в такому надійному притулку! Подобається, що він притискає мене до своїх грудей, відчувати, як він відгукується на мої дотики, як напружене його тіло, відчувати пристрасні обійми сильних чоловічих рук.

Закрадається нав'язлива думка, що виною всьому моє, зголодніле за близькістю з чоловіком, тіло. Але я відкидаю її, як нікчемну, не варту уваги. Я розчиняюся в абсолютно новому чарівному світі, повному приємних відкриттів і досягнень. А все інше почекає. Я подумаю про це завтра.

Поколювання ледь відрослої щетини його підборіддя, шовковиста ніжність губ, легке ковзне покусування і витончені пестощі, породжувані його язиком... Коли очі говорять про все, коли не потрібно зайвих слів.

Я втрачаю зв'язок із реальним світом і будь-яку здатність до опору.

- Ти мені віриш? - шепоче Артур, лоскочучи й пестячи шкіру біля мого вуха. - Довірся мені.