Читати книгу - "Втрачене серце духа, Олександра Метафор"

— М-медіум, — незв’язно бурмотів Бен.

— Медіум, медіум, ти маєш рацію, — продовжувала звабливо говорити йому Шулам, — ти приніс мені мою іграшку? Я ж казала, як вона мені важлива, малюку. Це єдиний спосіб контролювати волю Кая.

Чорт, чорт, чорт! Потрібно діяти терміново!

«Асю! Асю, швидше, мені потрібна твоя допомога!», — волав я до медіума, але вона не відповідала, заколисана теплим сном.

Діяти довелося швидко, розраховуючи на ефект несподіванки. Я витріщився на мікрофон, вистрибнув з укриття і вихопив його до того, як тремтячі пальці Бена встигли дотягнутися до нього.

Лише на мить мої очі зловили стіну, яка весь цей час була прихована від мене. Жах паралізував мене в районі хребта й на частку секунди я завис у повітрі. Уся стіна була вкрита моїми фотографіями, плакатами, дрібними предметами, які я викидав на концертах. Це була стіна імені Кая, мій власний вівтар. Який збудувала для мене Шулам.

— К-каю? — ошелешено пролепетала вона й додала на весь голос: — Стій!

Я не стояв. Я майже летів коридором геть від таємної кімнати. У руках міцно стискав чорний мікрофон із тріщиною трохи нижче перемикача.