Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

18

Цей день розпочався рано не лише в Аліси. Новини про живого елементала менш ніж за годину підняли на ноги весь контингент ГріНМАНС. Поки в більшості людей проходив сніданок, усіх заклиначок вогню терміново викликали на огляд до лазарету. Як Марія дізналася в знайомої, Дараган намагалася знайти слід від капкана. На інше Аліса й не розраховувала. Директорка розумна жінка, і їй навряд чи подобається бути обведеною навколо пальця студенткою, нехай і обдарованою. Одного тільки Аліса не знала: яких заходів може вжити Дараган, перш ніж дійде до своєї межі.

З кожного куточку Академії долинали плітки й часом абсурдні теорії щодо особистості елементала. Студенти вже висунули імена кількох кандидаток, проте Аліси в цьому списку, на щастя, не було. Так само вона не могла не радіти тому, що всі швидко забули про її попереднє вбивство Звіра. Навіть Робін відчепився зі своєю газетою. Однак, щоб бути в курсі справ, Аліса не ховалася в гуртожитку чи бібліотеці, а натомість стояла з подругами надворі під каштаном у центрі ділянки для відпочинку.

— Пошуки не зсунулися з місця, — підбадьорила Марія. — Судячи з фізіономії директорки, вони привели її в ще більший тупик, ніж було на початку.

Аліса налаштовувалася менш оптимістично.

— Якщо вона вирішить перевіряти ноги всіх студенток, то все втрачено, — сказала вона, розглядаючи різнобарвну купу людей у дворі з острахом побачити обличчя Дараган чи Нейта.

— Цього не буде. — Люсі похитала головою. — Згадай, які люди тут навчаються. Якщо Дараган утне подібну витівку, їхні батьки вимагатимуть її усунення з посади.

— Точно, — погодилася Марія. — Бачиш, усе минеться.

Нарешті з головного корпусу вийшов Генрі. Заховавши руки в кишенях, він помалу попрямував до них.

— То що там? — нетерпляче запитала Аліса, коли він підійшов.

— Перевірка закінчилася: жодного результату. Більше заходів не планується, проте Дараган дала наказ усім низькоранговим працівникам Академії слідкувати за студентами. Вона сподівається, що ти кульгаєш.

— А я не кульгаю? Я кульгаю! Мені тепер кожного вартового боятися?

— А ще кухарів, прибиральників, ремонтників… — називав Генрі.

— Не продовжуй, — зупинила вона, обурено перевівши погляд назад на оранжерею. — Мені потрібне знеболювальне. Я інакше не витримаю. Джейн зможе його дістати?

— Ну, вона в лабораторії з завданням охороняти ліки, так що так. До речі, я ще підслухав, що в обід директорка скликає збори для завідувачів кафедр, а отже, гультяйство без занять продовжується.

— Ніби воно в тебе колись закінчувалося, — пирхнула Марія, склавши руки на грудях.

Аліса тим часом задумалася:

— Вона говорила з членами спілки, чи не так? Ви розповіли про ті фотографії?

Глибоко вдихнувши, Генрі повів:

— Не ми, а Нейтер, і так, Дараган здогадується, що чарівниця-елементал може бути пов’язаною зі зниклою принцесою, хоча робити висновки поки рано.

Раптом в неї з’явилася моторошна думка, від якої похололи ребра:

— А маска? Нейт не говорив про неї?

— Ні, а що?

— А те, що він її впізнав! Нейт і директорка знають, що елементал у масці. Нейт знає, що маска з цирку. Директорка знає, що з цирку я. Якщо він проговориться, всьому гаплик.

— Я можу змусити його мовчати, — обізвалася Люсі. — Хоча тоді підозри перекинуться на мене, а з мене можуть перейти на вас.

— Не треба. — Генрі лінькувато скривив обличчя. — Нейтер з самого ранку пересварився з усіма, так що він навряд чи зробить хоч щось для пошуків. Дараган на нього злиться, бо Доріан доніс, що він тебе не затримав у лісі. Нейтер у відповідь звалив провину на Доріана, бо, якби не він, все можна було б вирішити ще в підвалі. Словом, директорка не в захваті від жодного з нас.

Така відповідь не сильно задовольняла Алісу, але інших варіантів вона й не мала. Марія раптом стиха пирснула зі сміху.

— Що таке? — Вона повернулася до неї.

— А з яких пір «гівнюк» перетворився на «Нейта»?

— Відучора, — відповіла Аліса й сама здивувалася, що стільки подій звалилося на неї всього за два дні. Зрозуміло, чому вона так втомилася. — Не зважай на це. У нас лишилися важливіші питання. Он Генрі нам досі не розповів про той їхній клуб, де мене тримали в заручниках.

Дівчата докірливо поглянули на нього.

— А що там розповідати? Звичайна купка студентів з доступом до цікавої літератури. Ніяких мегаважливих функцій ми не виконуємо, хоча деякі персони в це щиро вірять. Словом про це, мою вазу, яку ти розтрощила, я зміг склеїти. Дякую, що поцікавилася, бо тебе ж так хвилює чуже майно.

Аліса роздратовано здійняла брови й відповіла:

— Серйозно? Ти за ту стару вазу ображаєшся? Та я свій рюкзак через тебе власноруч спалила разом із записником, який вела останні три роки, і важливими для мене фотографіями!

— Так, годі, — втрутилася Марія. — Генрі, ти не сказав, хто входить у вашу спілку.

— Діти її засновників, а хто ще? Серед них Доріан, Нейтер, Робін, Саманта, Елізабет…

— Елізабет? — перепитала Люсі, нахмурившись.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍