Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

Вони сидять там, здається, годинами. Флоріан не вилазить зі свого укриття, лиш втомлено опустивши голову на спинку дивану, коли пані Льюїс здіймає телефон.

Вона говорить лиш декілька підготовлених слів. Тон зрозумілий — вона віддала команду, давно заготовлену для непередбачуваних випадків.

Удар стався біля другої години серед ночі. Попел здійнявся над землею. Міське населення цього неочікувало. Талановиті, відправлені з місією, не повернулися. Ренеське видання — єдиний збірник, який зазначить імена всіх загиблих. Список займатиме три сторінки, розписані у чотири стовпці. Деякі з імен відгукнуться найбільше: Теодосія Дотт, Бенедикт Стронер, Лотта Амалі, Кетті та Коул Ноледжбери, Лола Солейн, Грегорі Ленз.

— Повертай мене назад, — благає Флоріан свій дар, вдарившись головою об диван. — Тепер я знаю. Ти можеш повертати мене.

От тільки це не працює. Флоріан залишається там разом з пані Льюїс у кабінеті, яка жодного разу не встає з того столу. Лиш посеред ночі жінка раптом напівголоса вмикає радіо. Те довго мовчить — якась спокійна мелодія грає кілька годин для тих, хто не спить, поки та не зупиниться і оповідач — стривожено, панічно, злякано — не оголосить: Йотеркаліліґу, схоже, більше не існує.

Це лише мить. У темному кабінету до стелі злітають п’ять Символів. Вони різні і несхожі, слабкі, з чорними тріщинками посередині. Пані Льюїс тримає їх над своїми руками та нашіптує невідомі йому слова, а тоді плескає в долоні. Символи розвалюються на частини, а разом з ними і зникає будь-яка згадка про Йотеркаліліґ — дванадцяту країну Всесвіту.

***

Флоріана безумовно не має тут бути, та що поробиш — він давно не навідувався до Чарівного Лісу. Мабуть, його вже шукають. Може, зовсім ні. Бривійські Символи тріснули потворними тріщинками на очах всіх Талановитих та залишилися парити під стелею, наполовину згаснувши, до великого жаху присутніх. Це був один лиш момент — такий же переломний, як і історія.

Він чує шелест, з яким Ліс вітає його в своїх обіймах. Вперше той не намагається вигнати його, і тепер Флоріан розуміє неродинну неприязнь Лісу до нього. Це була геть не неприязнь.

— Дякую, що намагався захистити мене, — щиро говорить Флоріан, торкаючись стовпа ялини. — Та я маю лише одну стежку та мушу залишитися тут.

І весняне гілля хитається у такт з вітром. Усмішка торкається губ Флоріана.

— Кидати у мене шишки все одно не було обов'язково, — слабко жартує він та відступає. — Це я так, для наступного разу. Він обов'язково буде — я ще прийду до тебе, Лісу.

— Розмовляєш з ним? — він чує позаду Флоренса.

— Ліс — неймовірний співрозмовник, — зазначає Флоріан, і Флоренс киває.

— Я не сумніваюся, — чоловік тягне до нього руку. — Нам вже час додому, інакше доведеться їхати у темряві. Будь хорошим хлопчиком та скажи Лісові «па-па».

Флоріан фиркає та не заперечує, коли вони разом з Флоренсом машуть Лісові рукою. Той шелестить гіллям, ненадовго прощаючись. Тому що Флоріан, безперечно, повернеться і не один раз, допоки світ не зміниться.

Королева Бріанна додасть до видання наступні рядки:

«Магічний Всесвіт. Дванадцять країн.

Колись опинились в одному вогні.

Попел летів на місце руїн.

Талановиті перемогли. Таємні — ні»,

Вона не видихне у спокої, стиснувши між пальцями папір. Слова бігатимуть у неї перед очима разом зі спогадами, які вона ніколи не хотіла знати.

Світ не зміниться.

Не зміниться, допоки Флоріан Глейді не забуде, хто він такий.

Кінець першої книги.

Кінець