Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Минуло два дні.
За цей час у світі багато чого змінилося, але для Левента та жандармерії пошуки Евсун не припинялися ні на хвилину. Вони прочісували узбережжя, обстежували дно моря, але все було марно. Евсун ніби зникла без сліду.
А тим часом…
Еміра випустили з в’язниці.
Коли він вийшов на волю, його переповнювало відчуття щастя. Нарешті цей жахливий період у його житті закінчився. Він знову буде разом з Евсун і Омером. Вони знову будуть сім’єю.
Він не міг дочекатися моменту, коли побачить її.
Щасливий і сповнений надії, він купив букет її улюблених квітів і вирушив у маєток.
Коли підійшов до дверей, він помітив Левента.
Щось було не так.
Левент стояв, ніби тінь самого себе. Його обличчя було блідим, очі порожніми, ніби душа покинула його тіло.
Емір зупинився.
— Левенте, щось сталося? — його голос звучав тривожно.
Левент мовчав.
— Левенте? — повторив Емір. — Що таке?
Левент, нарешті, підняв на нього важкий, змучений погляд.
— Ти вийшов… Але як?
— Мене визнали невинним, — відповів Емір, не розуміючи, чому той не реагує. — Я прийшов до Евсун… Вона буде рада…
Левент різко відвернувся.
Емір відчув, як у нього стислося серце.
— Левенте… що з Евсун?
Тиша.
Емір зробив крок уперед.
— Левенте, відповідай!
Левент стиснув кулаки. Йому було важко говорити.
— Евсун…
— Що з Евсун?
— Можливо… Вона мертва.
Світ навколо Еміра зупинився.
Він зробив крок назад, ніби від удару.
— Ні… цього не може бути… — його голос затремтів. — Це неправда. Як? Як це взагалі сталося?!
Левент важко вдихнув.
— Це зробила бабуся Омера… Есма…
— Що?!
— Друга жінка мого батька. Вона хотіла забрати Омера. Я знав, що це може бути небезпечно, тому відправив Евсун і Омера подалі від Стамбула. Вони поїхали в Алечату .
Емір застиг.
— В Алечату ?
— Так, вони жили в будинку, де колись мешкали твої батьки.
Левент опустив голову.
— Вона… була поранена ножем… а потім… її замотали у мішок і викинули в море.
Тиша.
— А Омера… — Левент стиснув кулаки. — Вона викрала.
Емір не чув останніх слів.
Його світ перевернувся.
Його груди ніби здавило. Він не міг дихати.
Його Евсун…
Кров, мішок, море…
— Ні… — він різко повернувся і кинувся до машини.
Левент гукнув його, але він не чув.
Газ до упору. Машина рвонула з місця.
Дорога розмивалася перед очима. Він не знав, як доїхав. Він просто їхав.
Коли зупинився, перед ним стояв будинок.
Будинок його батьків.
Двері були відчинені навстіж.
Емір відчував, що головне випробування ще попереду.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
