Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

Я повільно кивнув, ловлячи її погляд.

— Не руйнуватиму, — пообіцяв я.

Ми сиділи в обіймах один одного, не знаючи, скільки минуло часу. Але це не мало значення. У цю мить існували лише ми.

— Тим, — раптом тихо покликала вона.

— Ммм?

— Поцілуй мене.

Я завмер. Навіть уявити не міг, що вона попросить про це.

Повільно відсторонившись, я заглянув у її неймовірні блакитні очі, провів великим пальцем по щоці, затримався на мить, а потім нахилився і накрив її губи своїми.

Поцілунок був іншим. Більш упевненим, більш наполегливим. Емі обвила руками мою шию, притискаючись ще ближче, а я поглибив поцілунок, пестив її язик, м’яко кусав її губи, смакуючи їх солодкий присмак.

Пристрасть наростала, перетворюючи наш поцілунок на щось заборонене й водночас дуже солодке. Я потягнув її трохи на себе, і вона підвелася, а потім плавно осідлала мене, розташувавшись на моїх колінах.

Відчуття її тіла так близько змусило мене стиснути пальці на її талії. Вона тяжко дихала, притиснувшись чолом до мого.

— Емі… — я вимовив її ім’я низьким, хрипким голосом, сам не впізнаючи себе.

Вона не відповіла — лише запустила пальці у моє волосся й знову вп’ялася в мої губи. Після цього я зрозумів, що більше не можу стримуватися. Я надто довго цього чекав.