Читати книгу - "Шлюбний договір"

результатів можна досягти за допомогою мудрого наставництва, а не залізного кулака. Тому, що ви робите, просто немає виправдання. Насильство – доля варварів. Не можу і ніколи не зможу зрозуміти, чому ви таке допускаєте.

– «Договір» застосовує цілий ряд оригінальних методів. Залізний кулак – лише частинка великої картини.

– Але він псує її всю, – сердито заперечую я. – Загрози породжують страх. Якщо в душах ваших прихильників оселиться страх, ви не дізнаєтеся, чи дійсно вони щасливі в шлюбі або просто неухильно дотримуються правил, тому що бояться драконівських заходів, які стануть наслідком порушень.

Орла встає і підходить до вікна.

– Джейку, майже всі члени «Договору» день у день живуть продуктивним творчим життям, яке стає ще яскравішим завдяки підтримці партнера та спільноти однодумців. Понад дев’яносто відсотків наших друзів ніколи не були ані в Фернлі, ані в Кеттенгемі, ані у Пловдиві.

Кеттенгем? Пловдив?

– Вони і без цього живуть повноцінним життям, досягнувши майже ідеального подружнього балансу.

– А решта?

– Чесно? Незначні або ж в окремих випадках значні жертви, на які доводиться йти меншості, виправдані, якщо вони слугують за дієвий приклад, застереження, завдяки якому інші ще ретельніше бережуть свій шлюб.

Тепер Орла стоїть спиною до мене, море за вікном вкривається туманом.

– Я знаю вашу біографію, Джейку. Читала вашу дипломну роботу. Колись ви були готові з піною на губах захищати подібні методи. Заперечуватимете?

Я зіщулююся. На останніх курсах і протягом декількох років після закінчення навчання я захоплювався читанням по-справжньому жахливих наукових праць, присвячених, наприклад, Стенфордському тюремному експерименту або експерименту Мілгрема, а також менш відомим психологічним дослідам, проведеним в Австрії та Радянському Союзі. Хоча я вибрав професію психотерапевта зі співчуття до людей і за покликом серця, повинен визнати, що висновок моєї дипломної роботи був суворий: «Повне підпорядкування індивіда виправдане, якщо воно слугує високій меті, а страх вкрай ефективно сприяє виробленню підпорядкування».

– Називайте мене як хочете, Джейку, але дані свідчать про те, що навіть ті члени «Договору», чий шлюб спочатку був набагато кращим за середньостатистичний, після перебування в наших виправних установах відзначають підвищення рівня взаєморозуміння в парі, завдяки чому шлюб стає набагато щасливішим.

– Ви самі себе чуєте? Неначе пропагандистський підручник цитуєте!

Орла відходить від вікна і знову сідає, але не в крісло, а на канапу, так близько до мене, що наші ноги і руки торкаються. Голоси в глибині будинку стихли.

– Я пильно стежила за вашим прогресом, Джейку. Я знаю, що сталося з вами у Фернлі. Не буду вибачатися, однак маю визнати, що у вашому випадку заходи впливу були обрані жорсткі. Надто жорсткі.

– Тобто мене цілу годину катували струмом, а ви просто сиділи і дивилися, як я здихаю на підлозі від болю? Я чесно думав, що помру у Фернлі.

Орла морщиться.

– Мені дуже шкода, Джейку. Ви навіть не уявляєте наскільки. Останніми місяцями я передала занадто багато повноважень деяким впливовим людям і дещо вислизнуло з моєї уваги.

– Це не виправдання.

Орла заплющує очі, робить глибокий вдих. Їй боляче фізично. Потім розплющує очі і сміливо дивиться мені в обличчя.

Що я за ідіот! Стрижене волосся, запалі щоки, синці на венах. Ця жінка помирає. Як я раніше не помічав цього?

– Комітет повівся ганебно, Джейку. Ми впроваджуємо нові правила, які дозволяють тим, хто відповідає за порядок у нашій організації, відмовлятися від виконання несправедливих, на їхню думку, наказів. Що стосується керівництва, очікуються зміни.

– Де вони зараз? – перебиваю я. – Ніл, Гордон, члени Комітету? Суддя, який санкціонував допит із застосуванням жорстких методів? Ті, хто дозволив викрадення Еліс?

– Проходять перевиховання. Після цього нам доведеться вирішити, чи знайдеться їм місце в «Договорі». Нам багато чого треба зробити, Джейку. Я пишаюся «Договором», незважаючи на недавні неприємні події, я кожного дня бачу свідоцтва його ефективності. Так, мета «Договору» – поліпшення шлюбу, але не тільки. У нас уже майже дванадцять тисяч друзів по всьому світу. Кращі з кращих. Найрозумніші, найталановитіші люди. Всі пройшли ретельний відбір, кожна кандидатура жваво обговорювалася. І згадаєте тоді моє слово: нас буде іще більше. Не знаю точно, яким стане «Договір» у майбутньому, але я хочу, щоб він зростав і процвітав. Можливо, інститут шлюбу коли-небудь і зникне, проте я буду боротися за нього скільки можу. Як ви і говорили, Джейку, шлюб повинен рости і розвиватися. «Договір» теж.

Орла підходить до столу, натискає на кнопки. Будинок наповнюється музикою.

– Чи помилявся «Договір»? А сама я? Так. Тисячу разів – так! І все одно я пишаюся тим, що намагалася щось змінити. Друже, можливо, наші з вами підходи діаметрально протилежні, але хочемо ми одного й того ж. Ми робимо все, що тільки можемо, і або перемагаємо, або ні. Не треба боятися програвати. Мене, Джейку, лякає лише бездіяльність.

Я підходжу, кладу руки на її худі кістляві плечі, моє обличчя всього за декілька дюймів від її.

– Усі ваші теорії – просто балаканина. Порожній звук. Ви настільки сліпі, що не бачите цього? Ми з Еліс хочемо вийти з «Договору».

Орла морщиться від болю, і я розумію, що занадто сильно стиснув їй плечі. Я прибираю руки, вона відступає назад. Вигляд у неї здивований, але, як і раніше, непохитний.

До кімнати входить молода жінка в сірому лляному платті і щось говорить Орлі на вухо, потім віддає їй якусь зелену теку і йде. У глибині будинку знов лунають голоси, чоловічі, розмовляють щонайменше троє. Що зі мною хочуть зробити?

– Вас і Еліс перевіряли. Це було необхідно.

Я гарячково міркую, що вона має на увазі.

– Деякі не побачили в вас і Еліс того, що побачили ми з Фіннеґаном, – каже Орла, уважно дивлячись на мене. – Не побачили вашого потенціалу.

– Якого потенціалу? – дивуюся я.

Що за гру вона веде?

– Я все життя працювала судовим юристом, Джейку, і майже завжди ставлю під сумнів те, що мені говорять. У вас ця чудова якість теж присутня. Сумнів – корисний інструмент, він набагато кращий за сліпу віру. Так, здатність сумніватися значно ускладнила ваше знайомство з «Договором». Зате я стала вас поважати. Повірте, у вас є вороги, але я до них не належу.

– Які вороги?

Я згадую перші збори в Гіллзборо в грудні. Всі поводилися дружелюбно і привітно.

Орла стоїть біля вікна і допитливо дивиться на мене. За її спиною хвилюється море. Вона ніби