Читати книгу - "Шлюбний договір"

чекає, що я подумки проведу якесь складне математичне обчислення і зрозумію, що такого вона в мені побачила.

– Краще просто прочитайте ці документи.

Вона простягає мені зелену теку.

Важка. Трохи відгонить сирістю, ніби зберігалася в якомусь підвалі.

На титульному аркуші великими літерами виведено: ДЖОАННА ВЕББ ЧАРЛЗ.

Орла виходить, залишаючи мене наодинці з документами. Я сиджу над текою і не наважуюся її відкрити.

93

На першій сторінці стара фотографія Джоанни – такою, якою я знав її в коледжі: спокійною, засмаглою, щасливою.

На другій сторінці – резюме, де перераховано всі її професійні та особисті досягнення, але там немає ані покинутого інституту, ані навчання в школі економіки, ані роботи в «Швабі». Все зовсім не схоже на ту історію, яку вона розповіла мені у фудкорті. Зате є ступінь кандидата психологічних наук за спеціальністю «Когнітивна психологія», незавершена докторантура в престижному шведському університеті, шлюб з Нілом.

Тут же весільна фотографія Ніла і Джоанни, вони стоять, тримаючись за руки, на тлі вражаючого пустельного пейзажу. На наступній сторінці фотографія Ніла з іншою жінкою, внизу підпис:

«Ніл Чарлз. Удівець. Перша дружина – Грейс. Причина смерті: нещасний випадок».

Якого біса? Я тричі перечитую підпис, мені не хочеться в це вірити.

Далі йде стаття зі шведської газети з перекладом на англійську. У ній ідеться про те, що суд постановив стягнути семизначну суму з Джоанни і з того самого шведського університету. Позов був поданий добровольцями – учасниками психологічного експерименту, що закінчився страшним провалом. Читаю опис – жорстокий і знайомий – і відчуваю приплив нудоти.

На наступних сторінках неопублікована чернетка наукової статті, співавтором якої виступала Джоанна. Стаття розповідає про взаємозв’язок між страхом і бажаними поведінковими реакціями. Внизу підкреслено виноску:

«Піддослідні, що демонструють легке побоювання або відсутність страху за свою безпеку, схильні діяти врозріз зі своїми моральними принципами, якщо бачать, що їхній друг або кохана людина опиняється під загрозою насильства».

Тремчу, гортаючи наступні сторінки. У кінці теки – стос документів під червоною обкладинкою, на якій розмашистими літерами написано:

«Звіт за випробуваними 4879 і 4880».

Текст не надруковано, а написано від руки. Я впізнаю почерк Джоанни.

Зустрілася із 4879 в торговому центрі «Гіллзлдейл». Аудіозапис зустрічі додається. Відповіді на питання, а також коментарі суб’єкта свідчать про відсутність лояльності до «Договору».

Тремтячими руками перегортаю сторінку.

«Експеримент зі скляною кліткою,– написано рукою Джоанни зверху. – 4879 продовжує демонструвати відсутність лояльності до “Договору” і виявляти дивні нахили. За моїм станом він спостерігав з жахом, але не без певного задоволення».

Насилу придушую блювотний позив. Не Джоанна була піддослідним в експерименті зі скляною кліткою, а я.

Перегортаю сторінку:

«Звіт про подружню зраду суб’єкта 4880».

Долоні різко пітніють.

До сторінки прикріплено нечітку фотографію чоловіка, який піднімається сходами мого будинку. У нього в руках гітара. Він сфотографований зі спини, але я точно знаю, хто це.

Об’єкт, який не є членом «Договору» і ідентифікований як Ерік Вілсон (див. Додаток 2а), приходив у будинок суб’єктів 4879 і 4880 у той час як суб’єкт 4879 перебував у Фернлі. Вілсон приїхав о десятій сорок сім вечора в суботу і поїхав о четвертій тринадцять ранку в неділю. Всю ніч із дому було чути музику.

Музика всю ніч. П’ять-шість годин – стільки Еліс зазвичай потрібно для серйозної репетиції. Вона каже, що якщо менше, то неможливо відчути музику, а якщо більше – то буде вже непродуктивно.

Я піднімаю очі від теки і бачу, що в кімнату повернулася Орла. Вона сидить на стільці навпроти і невідривно дивиться на мене, потягуючи вино.

– Мені треба дещо знати, – кажу я. – Звинувачення проти Еліс – подружня зрада першого ступеня тяжкості – побудоване тільки на цьому звіті?

Орла киває.

І тут я раптом розумію, що Еліс не зраджувала мені з Еріком. Так, він був у нашому будинку. Так, це скидалось на зраду. Але прості факти, вирвані з контексту, не завжди означають правду. Ерік не спав з моєю дружиною, вони репетирували. Яким я був дурнем, як можна було не довіряти своїй дружині!

Я недовірливо мотаю головою.

– Навіщо Джоанна все це робила?

– «Договір» став дуже багатою і потужною організацією. У ній є люди, що відчайдушно бажають усім командувати. Дізнавшись про мою хворобу, Ніл та Джоанна угледіли в цьому шанс. Вони давно уявляли себе на чолі «Договору». Але ті, хто жадає влади заради самої влади, рідко стають хорошими лідерами.

Орла замислюється.

– Тепер мені треба вирішити, що з ними робити.

По її обличчю ковзає лукава посмішка.

– Ви б що зробили?

Як я вже говорив раніше, у кожного є темна сторона душі, яка не дає нам стати такими, якими ми б хотіли бути в ідеалі. В голові у нас живе якесь уявлення про себе, і ми відчуваємо наївну впевненість у непорушності власних моральних принципів. І краще я буду прагнути недосяжного ідеалу, ніж взагалі нічого. Однак добро і зло – поняття складні. І зробити хоч що-небудь набагато важче, ніж не зробити абсолютно нічого.

Я відповідаю Орлі впевнено, не відчуваючи ні найменшого сумніву.

94

В аеропорту Белфаста я ставлю телефон на зарядку і чекаю. Дивлячись з вікна на мокру від дощу злітно-посадкову смугу, я обмірковую свій наступний крок. Телефон нарешті оживає, у кутку екрана блимає синя буква «Д».

Телефон дзижчить непрочитаними повідомленнями й електронними листами. Я був відсутній лише тиждень, а все, що відбувалося раніше, вже здається неможливо далеким. Переглядаю повідомлення і листи, шукаю хоч що-небудь від Еліс. Дивно, але моє колишнє життя за цей час нікуди не поділося, ось воно – як і раніше, чекає на мене. Є повідомлення від Хуанга, Яна та Евелін. Ділан почав репетирувати нову п’єсу – він буде грати Капітана Крюка в «Пітері Пені». Ізабель пише:

«Конрад водив мене до нової буддистської пекарні, де печуть просто дивовижний хліб. Ще ми з ним робили французькі тости. Хліб – ліки від усіх бід».

Нарешті десь у купі повідомлень знаходжу ім’я Еліс. Я прямо-таки на фізичному рівні відчуваю полегшення, ніби щойно розтиснулися якісь обручі, що стискали мої груди, і я вперше за довгий час можу по-справжньому глибоко вдихнути. Відкриваю повідомлення, сподіваючись прочитати якісь новини. Відправлено два дні тому, коли я був ще в Альтширі.

Коли ти повернешся додому?

І все. Я майже чую її голос.

Набираю відповідь:

Уже їду, як