Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Айше повернулася до своєї кімнати, залишивши Евсун і Еміра наодинці.
Евсун обережно вклала Омера в ліжко, провела пальцями по його м’якому волоссю й ніжно поцілувала в чоло.
— Спи, любий, мама поруч…
Коли Омер заснув, вона тихо вийшла з кімнати й повернулася до Еміра.
Він уже чекав на неї.
— Еміре… — вона зітхнула, наближаючись до нього. — Нарешті ти поруч.
Емір усміхнувся, простягаючи до неї руку.
— Тепер я завжди буду поруч, Евсун.
Вона зупинилася перед ним, дивлячись прямо в очі.
— Тепер усе буде добре, правда? — її голос звучав майже благально. — Омер із нами, ти поруч… Чого мені ще хотіти?
Емір м’яко торкнувся її обличчя.
— Запевняю тебе, тепер усе буде добре.
Евсун усміхнулася.
— Знаю…
Емір погладив її щоку й прошепотів:
— Я так скучив за тобою…
Він нахилився, їхні губи торкнулися одне одного.
Евсун заплющила очі, відчуваючи знайомий теплий дотик.
Емір вдихнув аромат її волосся, а потім ніжно поцілував у шию.
Ця ніч належала тільки їм.
⸻
Вранці вони прокинулися в обіймах одне одного.
Емір першим відкрив очі й усміхнувся, дивлячись на Евсун.
— Доброго ранку, кохана.
Евсун ліниво потягнулася й подивилася на нього.
— Доброго ранку…
Емір торкнувся її волосся.
— Евсун, мені треба поїхати по справах.
Вона скривилася.
— Не їдь… Побудьмо сьогодні разом.
Емір ніжно провів пальцями по її щоці.
— Я скоро все владнаю й повернуся.
Він нахилився й поцілував її в лоб.
— Гаразд, але не затримуйся, — попередила Евсун.
Емір усміхнувся й пішов.
⸻
За годину прокинувся Омер.
Евсун почула, як він заворушився, й одразу підійшла до нього.
— Омерчику, любий мій, доброго ранку! Як тобі спалося?
Омер потер оченята.
— Добре, мамо.
Евсун помітила, що він насупився.
— Що таке, синку?
Хлопчик трохи помовчав, а потім тихо сказав:
— Я дуже злякався тієї тьоті…
Серце Евсун стиснулося. Вона обійняла його.
— Не бійся, любий. Більше ніхто тебе не забере від мене… І пробач, що тоді не змогла тебе захистити.
Омер підняв голову й усміхнувся.
— Я тебе дуже люблю, мамо!
Евсун ніжно поцілувала його в лоб.
— Я тебе теж, мій хороший.
Вона взяла його за руку.
— Ходімо, я щось тобі приготую.
⸻
Вони разом пішли на кухню.
Евсун приготувала смачний сніданок, і вони сіли за стіл.
Омер із задоволенням їв, а Евсун просто насолоджувалася цією миттю.
Вони були разом.
І більше нічого не мало значення.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
