Читати книгу - "Берлін Александерплац. Історія Франца Біберкопфа, Альфред Деблін"

поліції як головного обвинуваченого у справі про стрілянину у квартирі Пуссі Уль, старої потасканої повії, мир праху її. Безе, Едґар, влаштував у її квартирі шалену стрілянину, хоча, як кажуть криміналісти, в його поведінці й раніше простежувалися всілякі дивацтва. Якось під час війни його підбили на висоті 1700 метрів, з цього й почалася життєва трагедія пілота Безе-Арніма: спочатку його підбили на висоті 1700 метрів, потім обдурили зі спадком, врешті під чужим іменем він потрапив до в'язниці, але про останнє ми ще згадаємо. Після того, як його підбили, Безе приїхав додому, а там директор якогось страхового товариства видурив у нього всі гроші. Потім виявилося, що то був аферист; і таким найпростішим способом гроші перейшли від пілота до афериста, а пілот залишився з порожніми кишенями. Відтоді Безе прибрав собі ім'я Оклер. Йому було соромно перед власною родиною через те, що втрапив у таку халепу. В поліції все це сьогодні зранку з'ясували й занесли в протокол. У протоколі також було зазначено, що після цього Безе став на шлях злочину. Якось його вже засудили до двох з половиною років тюрми, а оскільки він тоді відрекомендувався Крахтовілем, то після відбування покарання його вислали до Польщі. Згодом він влип у якусь огидну й незрозумілу історію з Пуссі Уль. Ця Пуссі Уль з особливими церемоніями, про які краще не згадуватимемо, охрестила його фон Арнімом, і до всіх наступних витівок він вдавався під прізвищем Арнім. А у вівторок 14 серпня 1928 року фон Арнім всадив кулю в Пуссі Уль, а чому і яким чином, про це вся їхня банда вперто мовчить, такі люди вміють тримати язика за зубами, навіть коли стоять перед катом. І справді, чому вони мають розказувати щось поліції, коли вона є їхнім ворогом? Відомо тільки, що в цій історії якусь роль відіграє боксер на прізвище Гайн; і той, хто думає, ніби він великий знавець людських душ, одразу скаже — драма через ревнощі. Та я особисто ладен закластися, що ніяких ревнощів тут і близько не було. А якщо й були ревнощі, то в поєднанні з грішми, і саме в грошах уся річ. Безе, як стверджують у поліції, страшенно пригнічений; блажен, хто вірує. Та я вам кажу, той Безе, якщо він не симулює, то пригнічений лише через те, що тепер поліція дізнається про всі його темні справі, а ще він злий, що ледь не відправив на той світ стару Уль. З чого ж він тоді житиме? Не дай Боже те стерво і справді помре! Це все, що вам варто знати про життєву трагедію пілота Безе-Арніма: його збили на висоті 1700 метрів, через афериста він втратив спадщину і відсидів у в'язниці під чужим прізвищем.

Наплив американців у Берлін триває. Серед багатьох тисяч гостей німецької метрополії є чимало видатних особистостей, які відвідують Берлін у службових або приватних справах. Так, наразі тут [у готелі «Еспланада»] перебуває відповідальний секретар американської делегації при Міжнародній парламентській спілці доктор Колл із Вашингтона, за яким через тиждень прибудуть декілька американських сенаторів. Окрім того, ближчим часом в Берліні чекають на нью-йоркського брандмайора Кілона, який разом з колишнім міністром праці Девісом[182] зупиниться в отелі «Адлон».

З Лондона на з'їзд Світового об'єднання ліберально-релігійного єврейства, що відбуватиметься в Берліні з 18 до 21 серпня, прибув президент цього об'єднання Клод Монтефйоре[183]; разом зі своєю співробітницею, леді Лілі Г. Монтеґю, яка його супроводжує, він зупинився в готелі «Еспланада».

Оскільки погода просто мерзенна, ліпше зайти у приміщення, хоча б, приміром, потинятися Центральним критим ринком, але там страшенний галас і стільки візків, що треба пильнувати, аби з ніг не збили, і ніхто навіть не попередить, не гукне. То краще вже поїхати в суд з трудових спорів на Ціммерштрасе, там і поснідаємо. Той, хто часто мав справу з дрібним людом, — зрештою, Франц Біберкопф також не велике цабе, — той їде в західну частину міста, щоб подивитися, як там живуть люди.

У кімнаті № 60 суду з трудових спорів можна трохи підкріпитися; загалом це доволі маленьке приміщення з шинквасом та кавоваркою «Еспресо». На дошці висить меню: «Обід: заправлений рисовий суп, рисолі [забагато «р»], 1 марка». Огрядний молодик у рогових окулярах сидить за столом і наминає згаданий обід. Якщо поглянути на нього, то можна переконатися, що перед ним парує тарілка з рисолями, соусом та картоплею, і він якраз зайнятий тим, що все це, одне за одним, хоче стеребити. Його погляд бігає туди-сюди по тарілці, так наче в нього хтось збирається відібрати ту поживу, але ніхто не сидить поряд з ним, за столом він сам, та все одно чомусь хвилюється; він розрізає, підхоплює виделкою й запихає до рота шматок за шматком, і все так хутко, раз-раз-раз-раз, й поки він орудує виделкою, туди-сюди, туди-сюди, поки ріже, розминає картоплю, заковтує, сопе, плямкає, жує, сам тим часом не зводить очей з тарілки, спостерігаючи за тим, як їжі стає все менше; ті очі, як два сторожові пси, стережуть тарілку й оцінюють, скільки страви ще залишилося. Ще раз туди-сюди. Тепер з усім покінчено, молодик підводиться, такий млявий і огрядний, він усе гарненько підчистив, збирається розрахуватися. Сягнув рукою у внутрішню кишеню, дістав гаманець і питає: «Пані, скільки з мене?» Потім товстун виходить на вулицю, віддихується, розстібає ззаду на штанях хлястик, щоб животу було просторіше. Зараз у нього в шлунку добрі три фунти харчів. Тепер у животі закипіла робота, адже він має впоратися з усім тим, що напхав туди молодик. Кишки ворушаться, колихаються, скорочуються й звиваються, як дощові черв'яки, залози роблять те, що їм належиться — виділяють свої соки в оту масу їдла, впорскують, як пожежники з брандспойта, а згори навздогін котиться слина; хай би що ковтав молодик, усе воно потрапляє в кишківник, рідка їжа атакує нирки, ніби покупці універсальну крамницю в тиждень розпродажу, й повільно, крапля за краплею, просочується в сечовий міхур. Зачекай-но, хлопче, невдовзі ти повернешся тим самим коридором назад до дверей з написом «Чоловічий туалет». Так уже заведено на світі.

За дверима йде судове засідання. Хатня робітниця Вільма — як пишеться ваше ім'я, я думав, що через «V», ну тоді переправимо на «W» — стала дуже зухвало поводитися, навіть непристойно… Кажу їй, пакуйте свої речі й забирайтеся геть… я маю свідків… Я нічого такого не роблю, я порядна дівчина… До шостого числа, беручи до уваги різницю за три дні, я готовий заплатити