Читати книгу - "Трон. Імперія фальшивки, Аліна Скінтей"

- 60 -

Морвес вибухає гнівом, коли дослуховує доповідь Ксого. Його переповнює обурення за власного сина, який вирішив діяти в протилежному напрямку.

— Він поводиться так, ніби ми з ним закляті вороги, а не сім’я. Його переповнюють амбіції, — грізно заявляє Морвес, його голос просічений обуренням та розчаруванням. Він міряє кімнату кроками, тримаючи руки за спиною. — Йому потрібно терміново розповісти хто вона насправді така, доки це не призвело до неминучого!

Даерон-старший згадує останню розмову із сином, стискаючи міцно щелепи. Його план йшов шкереберть.

***

Морвес затримав повітря, випустивши його через стиснуті губи. Він почав важко дихати, змушуючи себе зосередитися, перш ніж висловити свої думки. Всередині його лунали гучні голоси обурення і розчарування, тяжкість секрету, який довелося довгий час приховувати, тиснули на нього. Секрет, через який майже все його життя пішло шкереберть. Багато років він тримав цю істину прихованою, але тепер відчував, що це більше не можна приховувати.

— Ні для кого не було секретом, що покійна королева Арміса, народила єдине дитя, яке мало б успадкувати силу трону. В королівстві тривалий час був траур. Дитя не вижило. Так оголосив король Едейн. Це була дівчинка.

Кожне слово, Даерон-старший  прискіпливо підбирав. Вони йому давалися тяжко. Він знаходився в самотній боротьбі з внутрішнім конфліктом, прагнучи виразити правду, але одночасно боячись наслідків цієї правди.

— Дівчинка не мертва, — від слів батька, зіниці Адріана розширилися в німому подиві. — Вона здорова, в міру щаслива, немає турбот.

— Що ти цим намагаєшся мені сказати?

— Її сила заблокована міткою родини Уайт.

— Що мені з того?

— Король шукатиме свою доньку, і я хочу допомогти. Король не прийме  жодної допомоги з мого боку,  розцінить як щось підступне. А я щиро бажаю повернути істинну спадкоємицю на своє місце. Допоможи їй вивільнити свою силу. Твоя магія для цього найкраще підходить.

— Якщо все правда, що ти говориш, як я її знайду? І чому Роу просто не зніме цю мітку?

— Не так багато залишилося тих, хто керує тінями. Їй скоро має виповнитися двадцять один, і вона нічого не знає про своє призначення. Я назву тобі її ім’я, і де вона знаходиться.  Ти допоможеш?

— Ти не відповів, чому Роу не може зняти цю мітку?

— Бо цю мітку поставив його батько, за наказом королеви Арміси. Це заборонена магія, і я не думаю, що Ереван залишив ключ синові.

— Чому я маю тобі вірити?

— Хіба ти не отримав місію разом з капралом Уайтом? — мовчання Адріана було відповіддю. — Король шукає свою доньку таємно. Якщо він оголосить на все королівство про спадкоємицю, побічна гілка Астрід перша кинеться розшукувати дівчину. Твоя магія допоможе їй розкрити потенціал. Приведеш її до столиці, і король однозначно тебе нагородить.

— Як її звати?

***

Даерон поглянув на Феліса зі задумливістю в очах. Він роздумував, як найкраще діяти в такій складній ситуації. Підійшовши ближче до Феліса, він відповів  рішучим голосом:

— Тримайся за принцесу. Спостерігай за кожним її кроком. Якщо ти збереш достатньо інформації, це може виявитися набагато кориснішим для нас, ніж шпигування за моїм сином. Йому послання я особисто передам.

Феліс зімкнув підборіддя в знак згоди.   Його пустий погляд не виражав жодних емоцій.

— Все виявилося складнішим, аніж я очікував, — Морвес закивав головою. — Мені не зрозуміти, мотивів сина до кінця. Можу лише припустити, що його поглинули амбіції. Далі потрібно діяти розумно. Попереду нас чекають ще складні випробування. Феліс, — Морвес дістає невеличкий срібний ланцюжок. — Ти знаєш де це має бути.

З цими словами Феліс рушив з кімнати, готуючись до наступних кроків у своєму плані. Даерон, залишившись сам на сам зі своїми думками, знову поглянув у нікуди, обдумуючи почуте.

— Адріан не може кохати свою сестру.

***

Уайт і Даерон просиділи разом близько чотирьох годин, прописуючи й обговорюючи деталі третього етапу відбору. Чоловіки надто поглинулися цією роботою, щоб закінчити все за один день не лишаючи на потім. Більше вони не ділилися особистими роздумами чи відчуттями. Їхні розмови обмежувалися лише виконанням місії від короля.

Тема про Сільсію більше не підіймалася, але напруженість в повітрі залишалася відчутною. Хоча обидва капрали вміли відокремлювати особисте й ділове, обоє відчували важкість цієї ситуації і не бажання перебувати на одному квадратному метрі. Мовчазне напруження відбивалося в їхній поведінці, поглядах, навіть коли вони працювали над спільним завданням.

Роувен відчув шалене полегшення від того, що вони закінчили роботу сьогодні, не розтягуючи це на наступні дні. Йому потрібно було перевести подих, зібратися з думками, щоб зрозуміти, як діяти далі.  Та спочатку, він вирішив піти й віддати іменну карточку, яку він так і не вручив Сільсії після закінчення оцінювання.

Уайт вийшов з холу гостьового будинку і пройшов до "магічної крамниці Аберхат" яка слугувала їм одночасно і будинком, і місцем заробітку. Цього разу він постукав у двері крамниці, очікуючи, коли хазяйка відкриє йому двері. Моріана його точно недолюблювала, і він не наважився зайти в крамницю.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍