Мене звати Аліною! Мені вчора виповнилося 25 років. Четверта частина віку як не як, і жодної стабільності! Прикро? Ще ні! Прикро коли дізнаєшся, що твій наречений зраджує тобі напередодні весілля! Прикро, замість кольорових планів на щасливе майбутнє з коханим, збирати всі пожитки у одну валізу, та змінювати кардинально все своє життя. Прикро, переїздити в інше...

Посміхаючись, прямую до ліфта. За дві години моє реаліті-шоу стартує, якщо до того моменту Андрій Князевич не передумає. Пригадую, що спровокувало ту мою незаплановану появу в його офісі: – Сабіно, доки я прикриватиму твої ляпи? – грізно карбує батько. – Набридло! – Вибач! – винувато опускаю повіки з чітким усвідомленням, що цього разу мені моя витівка просто так не...

Після зради коханого, запланована романтична поїздка на двох, перетворюється на затворницьке усамітнення. Щоб прийти до тями і заспокоїтися, Міа орендує будиночок у лісі, подалі від міста. Тут тихо, гарна природа та привітні сусіди… Але варто їй лише заснути, як із нею відбувається щось дивне і незрозуміле! Щоночі до неї приходить лякаючий незнайомець, і вона не може...

Якщо мені ще колись насниться вродливий незнайомець, краще одразу з’їсти свій закордонний паспорт. А замість того, щоб переїхати навчатися до Англії, пересидіти десь у диких лісових хащах, або у сільському бабусиному будиночку за 30 км. від цивілізації. Хоча, кого я обдурюю? Здається, він знайде мене й там… Чи могла я передбачити, якими пригодами для мене обернеться...

Він мажор який ніколи в житті не чув слова, ні а я ж проста дівчина із величезними проблемами . Але одного дня він пропонує стати його фіктивною нареченою в обмін на вирішення моїх проблем . Але чи стане моє життя після цього кращим ? Та які випробування чекають мене по переду ....

– Навіщо ти приїхав? Між нами все скінчено! – намагалася бути спокійною я, але безжальна магія його погляду змушувала забути про нестерпний біль. – Та невже? Леді-бос сильна й незворушна. Одноосібно вирішила, що я не маю права знати про нашу спільну трагедію? – він підходив все ближче й говорив доволі грізно, але дивився з такою ніжністю, що мій традиційний гонор...