- Ти винна мені двадцять дев'ять днів. Разом. - Жартуєш?! Я поруч із тобою і п'яти хвилин бути не бажаю! - Ні, не жартую. Гранично серйозний. Ти ж сама все це тоді придумала. Слово своє тримаєш? Доведеться віддавати. Я щойно повернулася в академію. Думала, що хлопцеві, який у минулому розбив мені серце, я більше не цікава. Але він вимагає повернути борг - двадцять...

– Не грайся зі мною дівчинка. Ти не зможеш вічно тікати від мене, придумувати дурні відмовки, щоб не зустрічатися зі мною. А може затягнути тебе в спальню і гарненько відтрахати? – очі Влада темніють і він переводить погляд на мої губи. Мої ноги підкошуються, і він утримує мене за талію, щоб я не впала. – Може, це приведе тебе до тями і ти, нарешті, поясниш, що...

—Як ти смієш так говорити про мою маму?!Ти не поважаєш мене. Мені байдуже, я змирилася. Але ця жінка тебе ще й захищає.Їй шкода тебе... Усе тіло напружене, наче тятива. Здається, момент—і я розірвусь. Роман дивиться на мене, наче бачить вперше. Темні очі широко розплющені, хлопець навіть не кліпає, вловлюючи мої слова. —Це вас треба шкодувати,-шипить і йде на мене....

Анна звичайна дівчина, яка мріє побудувати успішну карʼєру та знайти своє покликання. Вона переїжджає в інше місто, та влаштовується на роботу. Нічого непередбаченого в житті не мало б статися, все йшло за планом, але Анна дізнається що все її життя це обман, та її рідний батько хоче її вбити. Вона знайомиться зі своїм босом на роботі та його братом і тут починаються...

Відчиняються двері, Ярослав з'являється у кімнаті. Високий, привабливий. Тепер мій чоловік. - Не спиш? - Запитує він. - Ні. На тебе чекаю. Яр зачиняє двері та знімає піджак. - Могла не чекати. - Чому? – здивовано перепитую. Щоки спалахують, я вище натягую ковдру і зводжу ноги разом. Внизу живота концентрується жар, який мені непідвладний. - Думала, у нас буде перша...

- Це... твій батько? - Голос охрип, пальці рук тремтять. Тому що зараз я бачу чоловіка, з яким провела разом ніч. - Ага, по ньому і не скажеш, так? В точку. Я б нізащо не подумала. Мая сміється, а я підводжу голову і стикаюся з його холодними очима. - Що вона тут робить? – Сталь у його голосі заморожує намертво. - Тату, познайомся, це моя подруга ... Зрозуміло, що...