— Йди! — її подих, відчаєм повний, змушує не рухатися. Очі, такі прозорі, але пусті, дивляться інакше. Наче бачить вона, поки сліпий я. — Йди, прошу тебе! Йди! — По грудях руками б'є. Обхоплюю, до грудей притискаю, а вона рветься і плаче. Так гірко, так сильно, і так тихо. Зовсім тихо зовні, але занадто сильно всередині. Так само, як хворобливо шепоче: "Я життя...

Віра: Я зустріла його в найстрашніший момент життя. Я вважала його гріхом, спокусою, спробою замінити те, що втратила. Я не вірила ні йому, ні собі, ні своїй долі. Щоб залишитися з ним, довелося подорослішати двічі. Подорослішати і відпустити перше кохання, щоб стати щасливою. Сан: Я побачив її крізь вікна за тисячі кілометрів від рідного дому. Спершу я закохався в...