Якщо в тобі тече вовча кров, ти несеш в собі її прокляття. Воно може лишити не тільки сім’ї, а й власного життя - навіки зробивши рабом внутрішнього звіра. Комусь везе як Дарині: її вовча кров так і не проснулась, а комусь не везе як Олександру: йому надто рано прийшлось пізнати весь жах цього прокляття. Вони зовсім різні, єдине, що їх обдернує - ненависть до одне...

Одного ранку головний герой за звичкю перед роботою заходить в улюблену кав'ярню випити кави. До нього раптово підсідає незнайомець, який, виявляється, уміє зупиняти час......

Це лише сон... Сон, від якого хочеться прокинутися і зробити все можливе, щоб тобі більше ніколи таке не наснилося....

Навколо – хижаки. Ти одна. Головне – вижити. Кому повірити? Кому довірити свою долю? І хто там що говорив про кохання? Та яке до біса кохання, коли треба розплутати заплутаний клубок інтриг і здобути таку бажану свободу! Інтуїція аж волає: біжи, Горобчику, біжи! І все ж…...

Ми звикли вірити, що новорічна ніч повна приємних сюрпризів й святкової магії, та для мене вона обернулась справжнім жахіттям, яке тепер переслідуватиме мене до кінця моїх днів. Я випадково звільнила монстра й зайняла його місце, потрапивши у пастку, яка відібрала у мене геть усе. Для всіх я зникла, наче мене ніколи й не існувало. Тепер я, наче примара без минулого,...

– Ти грабіжник? – А схожий? – Не дуже. Якби ти хотів обчистити квартиру, то не будив би мене, – закушую губу від хвилювання. – Хто ти взагалі такий? – Боксер. – Боксери не розкривають замки, вони б'ються на рингу, – відповідаю їдко, а він не ведеться. – А я з особливими вміннями. Чого ти злякалася? – Ти можеш прикритися і піти з моєї квартири? – прикриваю долонею очі...