Читати книгу - "440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук"

12. 07. 15. День сімдесят дев’ятий.

Сьогодні ти смієшся – і нам весело. А твій колишній армійський друг – гівнюк, російське бидло. Я тобі ввечері зіпсую настрій, розкажу, що він тобі написав. Не люди – зомбі якісь! Алла має глянути, чи не видалив він тебе з друзів.

Я знову сама…

13. 07. 15. День вісімдесятий.

Страшенно тягне спину – ходжу кособоко. Планувала на медогляд їхати, плани міняються майже на весь тиждень.

14. 07. 15. День вісімдесят перший.

Сплю-ю-ю… Свині примусили вставати.

Я сьогодні хазяйка! Навела лад у підвалі: викинула надцятилітню закрутку, помила банки, помогла батькові закласти полиці. А ще варила варення з малини – Зося дала.

Татусю, я так скучаю!!! Так хочу, щоб ти швидше вернувся, щоб минулися всі тривоги і щоб ми були разом…

15. 07. 15. День вісімдесят другий.

Сплю до 9 години… Сьогодні виберу і законсервую огірки. Дістають малі курчата, ношуся з ними, як дурне з цяцькою.

Ти, батьку, чудо!.. Тепер ми на однакових сімках: я, ти і  Алла. Ото вже говоритимеш з донечкою. Знаю, ти за нею дуже скучаєш.

У донечки гарний день – аванс.

16. 07. 15. День вісімдесят третій.

Ніч якась тривожна: прокидалась разів три, а перед ранком якийсь важкий сон снився, але не пам’ятаю.

Наганяла корови, спати не лягала. Ти зателефонував так рано – проблеми з сімкою. Донечка сьогодні поспішає на роботу – шеф вийшов з відпустки.

Не роблю ні-чо-го… Трохи тільки прибрала в льосі.

17. 07. 15. День вісімдесят четвертий.

Ой, таточку, знаєш, чого я розплакалась? Ні на якому медогляді я не була, я тебе обманула. Не ображайся, я просто не хочу тебе тривожити. Після твого від’їзду в Алли проблеми зі здоров’ям (на нервовій основі).

Я вже не витримую, сьогодні кілька слів сказала Галі і попросила мовчати. Голова скоро облізе!

Ото приїхала і нічого до рук не йде, а батькові теж не кажу, та й доцю, як приїде, якось розрадити треба. Господи, як важко, поможи мені витримати!!!

18. 07. 15. День вісімдесят п’ятий.

Хандра й істерика минулися. Донечка ріже салат, я готую огірки на консервацію.

Батьку, ти знов кашляєш, хрипиш! Ти ж в санчастині, лікуйся.

Прийшла районна газета зі списками тих, хто ухиляється від мобілізації.

19. 07. 15. День вісімдесят шостий.

Дурепа, лягла спати, як вигнала корову – тепер ходжу як причумлена!

Таточку, доня сьогодні сказала таку моторошну фразу: тому що тата забрали в АТО, то ви й разом будете, а то б вже досі розійшлися. А ще сказала: я ні грама не переживаю, бо впевнена, що все буде добре і тато вернеться додому.

Батько прийшов із зібрання, казав, що Петровського Руслана викликає військкомат.

20. 07. 15. День вісімдесят сьомий.

Полила в класі вазони, купила хліба. Більше нічого не роблю. Ледацюга!!!

Трохи прибрала в льосі: почистила буряки, винесла гниль, набрала картоплі.

Ти якийсь не то втомлений, не то сердитий, не то стривожений. Ваші йдуть на передову. А ще передавали, що обстріляли Іванівку біля Волновахи. Аж тьотя до Алли дзвонила.

Іване, все буде гаразд, ти тільки бережи себе і пам’ятай: ти нам потрібен тут і ми тебе дуже любимо і ждемо…

21. 07. 15. День вісімдесят восьмий.

Була на медогляді, усьому техперсоналу ще 7 липня виплатили індексацію, а тобі нема. Завтра поїду в райво. Субсидію нам комісія надала, але ще не нарахована сума.

Варитиму варення з абрикосів – Зося принесла відерце. Батько поїхав на гульки в Одеради.

22. 07. 15. День вісімдесят дев’ятий.

Їздила в райво.

Артемівна принесла абрикосів відро, а ще я вибрала огірки. Завтра буду мати роботу на весь день.

Як ти, батьку? Чогось так тривожно. У вас 200-тий…

23. 07. 15. День дев’яностий.

Уся в баняках і каструлях! Жах!!! Можна розплавитися, ще й на дворі +37°.

…Страшний сьогодні день – ти їдеш на передову… Виплакалася після балачки з тобою. Донечці і батькові не скажу… Хоч дуже важко всю тугу носити в собі. Яке те серце витривале…

Ваню, все обов’язково буде добре, чуєш?! Я тебе дуже люблю і вірю, що ми доживатимемо віку разом. Ти тільки бережи себе. Я цього тобі в трубку не можу сказати. Думаю, тобі буде боляче до сліз. Тому і лепечу про що завгодно.

24. 07. 15. День дев’яносто перший.

Консервую салат і варю варення.