Читати книгу - "Лукомор'я. Дубль два, Лара Роса"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
В мене, схоже, був зовсім ошелешений вигляд, судячи зі збентеженої посмішки Ігоря. Він спіймав мене за руку:
– Озвучуй вже, що ти там собі надумала.
Я нервово зглитнула:
– І скільки додаткового часу ти собі викроїв таким чином?
– Років дванадцять-тринадцять, і займався не лише наукою, – він стрімко схилився до мене й, підхопивши, перемістив до себе на коліна. – Тільки давай ти не будеш зараз вбивати собі в голову, що я старший від тебе ледь не на тридцять років, і почнеш знов від мене сахатись.
Саме така думка в мене й була, і тепер я здавалась собі маленьким сопливим дівчиськом поряд з цим… монументом.
– Ну-у-у, суть… майже, та, – вкотре не подумавши брякнула я.
З приреченим виглядом Колвін хитнув головою:
– І ти хочеш, щоб я був з тобою відвертим?! Знаючи, до яких висновків ти схильна приходити.
Що ж я зроблю, коли воно думається! Та позбавлятись інформації я теж не хочу. Подумаєш – дванадцять років плюс! Річ же не в них? Я подивилась на Колвіна. А в ньому. І він мені потрібен, навіть, якщо буде двадцять плюс до тих, що вже маються у наявності. Скинувши голову догори, я зловила погляд Ігоря:
– Не чіпай мої висновки! Вони трохи повирують й заспокояться. Мені всього лиш треба перетравити почуте. Не кожен день чуєш щось подібне. Можна врешті це зрозуміти?
Він схилив до мене обличчя, прискіпливо вдивляючись в мої очі:
– Можна. Тільки це?
Я обвилась руками навколо його шиї, опинившись катастрофічно близько від його губ:
– Ні. Не тільки.
– І, що ж…
Договорити я йому не дала, закривши цього разу його рот поцілунком: не все ж Колвіну розумувати. Він і не опирався…
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лукомор'я. Дубль два, Лара Роса», після закриття браузера.