Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

Салем і Райнар намагалися втручатися, але кожен раз темрява Архона відкидала їхні атаки. Лише Еріон, зі своїм Тінерізом, міг протистояти цьому ворогу. Бій продовжувався, і з кожною секундою Еріон відчував, як сили його покидають, а Тінеріз стає дедалі важчим у руці.

— Ти слабшаєш, — сказав Архон, блокуючи черговий удар. — А я лише розігріваюся.

Еріон відчував, що потрібно щось змінити, якщо він хоче здолати Архона. Його погляд впав на Райнара, який тримав амулет.

— Райнаре! Злий енергію! Зараз! — вигукнув він, ухиляючись від нового удару Архона.

Райнар зібрав усю силу амулета і направив її на Еріона. Темрява Тінеріза та сутінкова енергія амулета злилися, створюючи хвилю, яка охопила Еріона, і на мить світ навколо здавався застиглим. З новою силою Еріон кинувся в атаку, і цього разу навіть Архон не зміг уникнути потужного удару, який змусив його впасти на одне коліно.

— Це ще не кінець, — прохрипів Архон, зриваючи з шиї свій медальйон і піднімаючи його вгору.

Темрява, яку випустив медальйон Архона, не розсіювалася. Навпаки, вона почала рухатися, скручуючись у химерні форми, які дедалі більше набували людських обрисів. Фігури, схожі на втілення ночі, повільно виходили з тіней, зливаючи в собі безформність і загрозливу матеріальність. Їхні очі палахкотіли червоним, а руки завершувалися вигнутими, мов леза, кігтями.

Архон простягнув руку вперед, і голосом, повним холодної влади, наказав:

— Знищіть їх.

Еріон, відчуваючи, як тіні навколо тиснуть на нього, міцніше стиснув Тінеріз. Він зробив крок уперед, намагаючись підняти бойовий дух товаришів.

— Ми не дамо йому перемогти! — викрикнув він, і його голос відгукнувся луною в порожнечі лісу.

Тінеріз засвітився темним сяйвом, і Еріон кинувся вперед, намагаючись зупинити створіння ще до того, як вони дісталися до решти. Його клинок розсікав тіні, але кожен удар вимагав неймовірних зусиль. Створіння рухалися швидко, відкидаючи його назад своєю чисельністю.

Салем, тримаючи обидва кинджали напоготові, також вступив у бій. Він ухилявся від ударів, намагаючись знайти слабке місце в ворогах. Але створіння були надто швидкими і, здавалося, не відчували болю. Одне з них вдарило його в груди своїми тіньовими кігтями, відкинувши до найближчого дерева. Салем захрипів, тримаючись за рану, яка пульсувала холодом, ніби сама темрява проникала в його тіло.

— Вони нескінченні! — вигукнув він, падаючи на землю.

Райнар спрямував енергію амулета на найближчу істоту. Потужний спалах розірвав її на шматки, але на її місці одразу з’явилося дві нові. Амулет тьмянішав, і Райнар відчував, як його сили вичерпуються. Коли одне зі створінь кинулося на нього, він відбився, але був повалений на землю, його руки тремтіли від виснаження.

Елрік, намагаючись триматися осторонь, вигукував підказки, але його голос дедалі більше губився в хаосі бою. Зрештою, одне зі створінь збило його з ніг, і він, стиснувши в руках сумку з сувоями, намагався відбиватися.

Еріон продовжував битися, але створіння оточили його. Одне з них з неймовірною силою вдарило його в плече, і Тінеріз випав із рук. Еріон впав на землю, тримаючись за рану, яка пекла і випромінювала холод.

Архон, спостерігаючи за сутичкою, злегка посміхнувся, його очі блищали тріумфом.

— Ви слабкі, — промовив він, зробивши кілька кроків вперед. — Я дав вам шанс, але ви не змогли його використати.

Темрява згущувалася навколо, стискаючи простір довкола Еріона та його друзів. Архон підняв свій меч, його тіньова аура пульсувала, готова завдати останнього удару. Створіння, які оточували компанію, застигли, чекаючи на команду завершити розправу.

— Це кінець, Еріоне, — холодно промовив Архон, підходячи ближче. — Ти занадто слабкий, щоб продовжувати цей шлях. Світ не має місця для тих, хто не готовий пожертвувати всім заради сили.

Еріон, лежачи на землі, важко дихав, намагаючись хоч трохи підвестися. Темне сяйво Тінеріза тьмяніло, ніби меч також втрачав свої сили. Архон підняв свій клинок високо над головою, і в цей момент навколо пролунало глибоке, низьке звучання, схоже на відлуння сотні голосів.

— Єретики не мають влади на цьому місці, Архоне, — пролунав владний голос із темряви лісу.

Архон раптово завмер, а його очі розширилися від здивування. Він різко обернувся, шукаючи джерело голосу, але темрява, яка раніше була його союзником, тепер здавалася незрозумілою й непередбачуваною.

— Хто ти? — його голос, зазвичай холодний і впевнений, зараз звучав напружено. — Чому ти втручаєшся?

Голос із темряви знову заговорив, цього разу ще потужніше:

— Ти знаєш мене, Архоне. Твоя брехня й зрада вже давно відомі. Сьогодні ти зустрінеш не слабких противників, а правдиву тінь, яка не визнає зрадників.

Створіння, які оточували Еріона та його друзів, почали розчинятися в повітрі, ніби сама темрява відмовилася служити Архону. Їхні фігури поволі розпадалися, залишаючи по собі лише холодне повітря й напружену тишу.

Архон озирнувся навколо, його обличчя сповнилося неспокоєм. Він підняв руку з медальйоном, який світився тьмяним червоним світлом, намагаючись сконцентрувати залишки сили. Але навіть його артефакт почав втрачати блиск, ніби реагуючи на присутність голосу.