Читати книгу - "Заклиначка стихій, Поліна Ташань"

Одна пісня змінилася на іншу. Коли хтось підкинув у багаття дрова, вогонь запалахкотів ще яскравіше. Аліса й не помітила, коли Нейт обійняв її ззаду за талію, притягнувши до себе, — в якусь мить вона просто второпала, що лежить в обіймах на його плечі. Щоб розважити натовп, вогневики почали на спір проходити крізь багаття, змагаючись, хто зможе простояти в ньому довше. Як наслідок, кілька дурнів з третього курсу пішли з обвугленим одягом.

За хвилин десять на галявину нарешті прийшла Маргарет, несучи в руці маленький мішок.

— Вона прийшла, і Файрагон досі не розвалився, — зрадів Доріан, підходячи до неї, п’яний, з розпростертими руками.

— Мене затримав Майкл — щоб його!.. Довелося довго пояснювати, що я робила в твоїй порожній кімнаті.

— Пояснила? — Доріан забрав у неї мішок і почав розв’язувати.

— П’ять срібняків, — відповіла Маргарет і вирушила до багаття.

Зупинившись, вона плеснула в долоні й гучно виголосила:

— Шановне панство, ви дочекалися! Починаємо продаж.

Розмови довкола вмить вщухли. До вогню підійшло ще більше людей, і всі завмерли з очікуванням. Маргарет підійшла до Доріана і з умисною заминкою дістала з мішка велику дерев’яну маску. Аліса впізнала її раніше, ніж вона повернула її передом до публіки. Від настільки особливого лоту натовп пожвавів за лічені секунди.

— Це маска чарівниці-елементала, котра кілька днів тому навела в Академії шурхоту своїм яскравим вбивством Звіра, — оголосив Доріан, поки Маргарет поруч жартома приміряла її на себе.

Дивлячись на це, Аліса хотіла спалити їх вщент разом з маскою. Якби вони знали, скільки їй довелося пережити з тим ярмом на обличчі. Невже вони настільки бездушні сволоти?

— Звідки вона в тебе? — з інтересом вигукнув один хлопець з юрби.

Проте Нейт не дав Доріанові відповісти.

— Якого хріна? — запитав він, підвівшись з колоди. — Хто вам дозволяв забирати її зі складу?

— Дараган, — відповів вогневик із гримасою абсолютної недоторканості. — Вона наполягла, щоб ми її спалили.

— Але ми знайшли цікавіше застосування, — додала Маргарет, прибравши маску від обличчя, і підняла її догори. — Хто хоче придбати цю коштовну річ, підходьте ближче. З нею ви зможете хизуватися перед іншими, лякати людей чи навіть використовувати задля втілення в життя ваших збочених фантазій. Усе, що вам заманеться. Початкова ціна — п’ять золотих.

Аліса застигла від шоку. «Невже вони справді так легко розпоряджатимуться чужою власністю? Якого дідька? Хто їм дав таке право?» Нехай вона не дорожила цією маскою, але продавати її на дурному аукціоні студентської гулянки, тим паче з рук Маргарет — це вже занадто.

— П’ять монет? — здивувався Люк. — Вбийте ніж мені в печінку, це ж занадто!

— Враховуючи, що елементал, найімовірніше, є принцесою Файрагону, думаю, це відповідна ціна, — обізвався Робін і додав: — Дам шість монет.

У колі зчинився гамір. Нейт знову сів, вирішивши не влаштовувати суперечок. Аліса взяла його за руку. Ніжно погладжуючи долоню пальцем, вона зі схваленням кивнула.

— Ну ж бо! Я знаю, що ця маска коштує більше, — заохочував Доріан. — Хто ще скільки може віддати?

— Дам вісім монет, не більше, — промовив незнайомий старшокурсник у куртці з форми землерийок.

— Дев’ять, — швидко відказав Робін.

Маргарет розчаровано пирхнула:

— А ти, Генрі, невже не хочеш заволодіти маскою елементала? Це ж твоя тема.

Він знизав плечима, допиваючи пиво, а тоді витер рот рукавом і байдуже відповів:

— Не бачу сенсу витрачати гроші на цей непотріб. Маска не дасть мені силу принцеси, яка її носила.

На мить у натовпі запанувала тиша.

— Якщо Бакстер підтверджує, що це маска принцеси, то я дам п’ятнадцять, — відказав той самий землерийка.

— Люку, а ти б скільки заплатив за неї? — запитав Доріан.

— Ніскільки, — кинув він, підвівшись із колоди й дістаючи сигарети з кишені пальта. — Я піду перекурити, а ви хоч одне одного по частинах продавайте — мені все одно.

Так, вечірку покинув перший наставник.

— Двадцять, — зненацька запропонувала дівчина без форми, певно, не бідна.

— Двадцять одна, — відказав Робін.

Цим він неабияк розізлив багатійку.

— У тебе немає таких грошей.

— А в тебе вони є?

Аліса безнадійно перекидала погляд між потенційними покупцями. Вона навіть не мала змоги втрутитися, бо інакше могла легко перекласти на себе всі підозри. Аж раптом тишу перебив голос Люсі:

— Ну все, годі. Викинь маску в багаття.

Маргарет безвідмовно виконала її наказ. Від подиву всі в колі замовкли. Аліса не могла й кліпнути, і тільки Робін видав обурений зойк, коли полум’я нещадно огорнуло дерев’яне обличчя, спалахуючи з блакитними іскрами. Маска швидко чорніла. Від фарби підіймалася смердюча кіптява. Однак Аліса куди більше насолоджувалася цим видовищем, ніж торгами.