Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Місто поволі заспокоювалося після нічної операції. Вулиці знову наповнювалися звичними клопотами: машини гули на перехрестях, продавці вигукували ціни на ринках, старенькі жінки сиділи біля під'їздів, обговорюючи останні новини.
Але Денис знав: під цією оболонкою нормальності ховалися уламки гніву.
Ті, кого вони перемогли, не змиряться. Вони чекатимуть, накопичуватимуть сили.
І ще гірше — серед "тих", хто здавався союзником, могли бути зрадники.
---
Зранку, відразу після затримань, Денис отримав анонімну записку. На простому білому папері було виведено кілька слів:
> "Це тільки початок. За тобою спостерігають. Ти наступний."
Максим нахмурився, коли прочитав її:
> — Може, це просто залякування?
> — Може. А може, попередження, — спокійно відповів Денис. — Ми зачепили великий улей.
Він не був наївним: кожна перемога має свою ціну. Особливо в місті, де десятиліттями перепліталися темні інтереси бізнесу, злочинців та чиновників.
Денис вирішив діяти на випередження.
Разом із командою вони склали список тих, хто потенційно міг організувати відповідь: ватажки дрібних банд, колишні силовики, корумповані судді, "сірі кардинали" політики.
Їх було багато. І кожен із них був небезпечним по-своєму.
> — Почнемо з тих, хто зараз найуразливіший, — сказав Денис. — Якщо натиснути швидко, вони не встигнуть зібратися.
---
Перше ім'я у списку було несподіваним.
Ігор Ковальчук, відомий у певних колах як "Білий". Раніше його вважали малопомітною фігурою — дрібним організатором нелегальних справ. Але після арештів минулої ночі він швидко почав заповнювати порожнечу.
Ігор зібрав навколо себе всіх, хто залишився без ватажків, пропонуючи їм захист, гроші і нові можливості.
Він будував імперію зі страху і болю.
---
Денис вирішив діяти швидко.
Вночі вони влаштували спостереження за клубом, який використовувався Ігорем як штаб-квартира.
> — Він збирає сьогодні всіх своїх союзників, — повідомив Максим, передаючи нові дані з розвідки.
> — Добре, — задумливо промовив Денис. — Проб’ємо в саме серце.
---
Операція розпочалася опівночі.
Під прикриттям темряви вони проникли на територію через задні входи. Спеціально навчені бійці блокували виходи.
Денис ішов попереду. В руках — пістолет із глушником, у погляді — холодна рішучість.
Коли він увійшов до великої зали, Ігор саме виступав перед натовпом своїх людей:
> — Ми не здамося! Місто належатиме нам!
Денис зробив кілька кроків уперед і голосно промовив:
— Ні, Ігоре. Ваш час минув.
Усі погляди обернулися до нього. На мить запанувала тиша.
Потім почалася метушня. Декілька охоронців кинулися вперед, але бійці Дениса спрацювали блискавично. Постріли приглушено гупали у повітрі. Люди падали на підлогу, не встигнувши навіть дістати зброю.
Ігор намагався втекти через чорний вихід, але сам нарвався на Максима, який вправно вибив у нього з рук пістолет і скрутив.
---
Коли все закінчилося, Денис підійшов до Ігоря, який лежав обличчям до землі, і тихо сказав:
> — Не можна будувати імперію на страху, Ігоре.
Не в цьому місті. Не за мого життя.
---
Цієї ночі місто знову здригнулося.
Але люди, що жили у темряві, почали відчувати:
тут тепер інші
правила.
І їх писав Денис.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
