Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Максим сидів, схрестивши ноги, і зосереджено стукав по клавішах ноутбука. Денис, нахилившись над ним, уважно стежив за екраном.
— Ти впевнений, що це законно? — втретє перепитав Денис.
— Та законно-законно. — Максим махнув рукою. — Ми ж просто дивимося відкриту інформацію... яку ніхто не думав захистити. Чиї це проблеми?
На екрані миготіли таблиці ставок із незрозумілими іменами коней, жокеїв і аномальними коефіцієнтами.
— Бачиш отут? — Максим тикнув пальцем. — Кінь "Грімчук" за тиждень виграв три перегони в різних країнах. Ну не буває такого! Фізично неможливо — він би здох по дорозі між перегонами.
— І що це нам дає? — Денис скептично зсунув брови.
— Підміна. Підставні жокеї. Букмекерські контори в долі.
Плюс — ось переписка з власником конюшні в Чехії. Дякуємо за хакнуту пошту.
Максим задоволено посміхнувся.
Денис важко зітхнув. Як слідчий, він знав: доказ, отриманий незаконно, в суді ніхто не прийме. Але водночас... хіба можна ігнорувати таку інформацію?
— Їдемо, — коротко сказав він.
— Куди? — Максим підняв голову.
— У Прагу. На конюшню, де тримають "Грімчука". Треба взяти його справжній паспорт коня. Там усе буде ясно.
Празьке пиво, я йду до тебе! — Максим радісно заплескав у долоні.
---
Прага зустріла їх мжичкою і сірим небом. Конюшня стояла на окраїні міста, серед похмурих полів.
Високий паркан із колючкою і камери спостереження виглядали більше як охорона в'язниці, ніж ферми.
— Ну що, через ворота чи через задній двір? — запитав Максим, потираючи руки.
— Через ворота. І законно, — сердито кинув Денис.
Максим закотив очі, але послухався.
На воротах їх зустріла похмура жінка в робочій формі.
— Вхід заборонено. Приватна територія.
Денис ввічливо показав посвідчення міжнародної поліцейської співпраці.
— Ми маємо підозру на шахрайство на міжнародному рівні. Будь ласка, дозвольте перевірку.
Жінка зникла за дверима на кілька хвилин, а потім важко зітхнула:
— Проходьте.
Всередині пахло сіном, кінським потом і якоюсь гіркою тривогою. Максим потай увімкнув кишенькову камеру на жилетці.
Папери на "Грімчука" виявилися старими, з підробленими печатками. Але справжній шок чекав у стайні.
Під іменем "Грімчук" стояв зовсім інший кінь — світліший, коротконогий, без характерної родимки на шиї.
— От вам і чемпіон, — пробурмотів Максим. — Підставка замість справжнього спортсмена.
Денис мовчки фотографував все: коня, родимки, стайню.
Раптом на територію в'їхав чорний бусик. Четверо чоловіків у темному вискочили і, побачивши Дениса і Максима, закричали:
— Валіть їх! Швидко!
— Чорт! — вилаявся Денис. — Біжимо!
Максим першим зірвався з місця. Його ноутбук і флешки були надто цінними, щоб їх упустити. Денис прикривав відступ, час від часу озираючись.
Вони вскочили в машину і рвонули геть, під гул двигунів переслідувачів.
---
У кафе на околиці міста, захекавшись, вони переглядали здобич.
— Ну що, Денчику, — сказав Максим, розпиваючи свою пінту темного пива. — Є в тебе тепер хоч якісь питання до моїх методів?
— Так, — криво посміхнувся Денис. — Одне: як я ще досі з тобою не загримів під три чорти?
— Бо я геніальний. — Максим підморгнув. — І чесний у душі.
— Чесний?.. — Денис пирхнув. — Підробляєш сайти, ламаєш пошту, влаштовуєш цифрові пастки...
— Але жодної гривні собі в кишеню, — Максим підняв палець. — Все на благо справи.
Денис важко зітхнув і сьорбнув кави.
Їх чекала дорога назад у Київ — із доказами, з новими підозрюваними, і з купою роботи.
І, як завжди, із питанням: чи мета справді виправдовує засоби?
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
