Читати книгу - "Талановиті, Рита Бергер"

— Авжеж, — Келла сором’язливо усміхається. — Але не я можу оцінити себе повноцінно. Я знаю, що мені подобається, знаю, що вмію краще…

— Червона спілка, — обриває дівчину Рен. — Танці — це твоє. І серце в тебе з перцем, як вогняний червоний ритм. Я впевнений у цьому.

Келла схиляє голову на бік, а Рен киває знову, як підтвердження до своїх слів — твердих, впевнених і чесних, які не наважувався сказати до цього.

А він, мабуть, має рацію. Так, Келла саме така — як невеликий вогник, який тримає всіх разом. Червона спілка підійшла б їй якнайкраще, вона стала б серцем танцювального товариства. Флоріан уявив дівчину у червоному офіціальному вбранні, сукні з вишивкою та прикрасами на волоссях, яке світилося б у темряві. Це здається найдоречнішим поєднанням.

— Або хтось з вас стане долучатися до Винахідництва, — говорить голос позаду них й вони всі підстрибують на своїх місцях. Флоріан перший піднімає голову до чоловіка у темно-синьому вбранні та ледь помітною сивиною на волоссі.

— Привіт, пане Ревере, — усміхнено вітається Рен. — Як справи?

— Що ж, досить непогано, — чоловік схиляється до них і сідає навпочіпки. — Але можуть бути ще кращими. Знаєте, як це зробити?

Коли ніхто з них не відповідає, пан Ревер, їхній викладач з бойового мистецтва, тягнеться до волосся Рена та перетворює й без того вороняче гніздо на голові у хаос.

— Агов! — Рен відкидає чоловічу руку від себе, на що пан Ревер лише сміється та встає, покидаючи їх.

— Зробіть заминку як слід, якщо не збираєтеся продовжувати заняття. Ваші м’язи вам подякують.

Рен повільно здіймається за ним.

— Хіба не надто зарано для появи нового Винахідника?

Пан Ревер озирається з м’якою усмішкою.

— Ніколи не знаєш, хлопчику.

Обличчя Келли зненацька змінюється, вона впускає здивоване зітхання й прикриває рот долонею. Флоріан відволікається від статті, і сам все добре розуміючи.

— То ось до чого тебе готують! — виривається з неї. — Скільки вже? Півтора роки чи більше?

— Ні! — збліднілий Рен обертається, гримлячи. Келла ображено супиться, розкриваючи губи з новими словами, які залишаються з нею. — Ні, не продовжуй це!

Флоріан оглядає залу. На них, відволікшись раптовим криком, дивляться кілька підлітків, яких пан Ревер словами намагається повернути до роботи. Йому це вдається, але ніхто з них не говорить знову, допоки Флоріан не згорне журнал на власних колінах.

— Не кричіть, — говорить він пошепки. — Напевно, цей невеличкий коментар мав бути секретом.

Келла розвертається до Рена.

— Ти знаєш, що я маю рацію! — шипить дівчина наполегливо. — Ми вже розмовляли про це колись, Рене.

— Досить, Келло!

— Чому б нам не перенести це у кав'ярню напроти? — Флоріан піднімається на ноги. — Здається, вони мають дуже смачну випічку.

— Від самого початку, Рене, з тієї миті, як ти вперше відчув іншу силу, вони знали…

— Келло…

— Ходімо, — Флоріан торкається плеча Рена. — Ви матимете можливість поговорити про це деінде, щойно ми виберемося звідси.

Рен з Келлою встають, не промовляючи ані слова. Над ними зависає тягар слів, так необережно — настільки невимушено — кинуті паном Ревером. Як секрет, з яким він розстається. Як підказка, яка допоможе їм розгадати загадку. Як щось давно відоме всім, крім них трьох.

Тепер усі знаки стають більш значущими, очевидними. І хай там як Рен не намагається це змінити, доля блакитної спілки, коло Винахідників, збирається обрати його.

[1] Символ або Елемент — вироб з магічного каменю, який символізує та тримає в собі надію нації та її бачення стосовно певних аспектів, створюється руками тільки діючого Винахідника та підкорюються тільки йому. Можуть бути почути або прочитані тільки Володаркою Символів. Цілковиті можливості Символів остаточно не з’ясовані.