Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Денис і Максим притислися до стіни старого складу. Навпроти в промзоні нервово снували троє чоловіків.
— Дивно якось, — прошепотів Денис, вдивляючись крізь приціл. — Ні охорони, ні машин супроводу. Самі, як на пікнік приїхали.
Максим кивнув.
— Або дуже самовпевнені. Або знають щось, чого ми не знаємо.
Раптом з протилежного боку промзони під'їхала ще одна машина — чорна "Тойота" з затемненими вікнами.
— Ого, підкріплення, — промимрив Максим.
Із машини вийшли ще четверо. Один із них тримав у руці кейс. Інший — щось підозріло схоже на глушник.
— Погані новини, — спокійно констатував Денис. — Вони не збираються нам платити. Вони збираються нас прибрати сказав Денис.
Максим пирхнув:
— Ну що ж, класика жанру. Як у кіно. Зате не нудно.
Денис повільно дістав телефон.
— План "Б"?
— План "Б", — підтвердив Максим.
Він натиснув кнопку — і на дахах сусідніх будівель ожили дрони.
Дрони зависли над промзоною, світячи інфрачервоними променями й почали транслювати відео в реальному часі на сервер.
Чоловіки внизу помітно занервували. Один витягнув рацію.
— Чорт, вони викликають підмогу! — прошипів Максим.
Денис не розгубився:
— Відступаємо. Через задній прохід. Не можна допустити, щоб нас затисли.
Вони почали обережно відходити, коли раптом із-за рогу вискочили ще двоє — тепер уже зі справжньою зброєю.
— Бігом! — крикнув Денис.
Почались справжні перегони
Пробиваючись через зарості промислового мотлоху, вони бігли, ухиляючись від куль.
Одна з куль просвистіла так близько, що Денис відчув, як гаряче повітря обпекло йому щоку.
— Занадто гаряче! — закашлявся Максим. — Треба щось вигадувати!
Вони забігли всередину старого складу. Темрява, запах іржі й гнилої деревини. Денис швидко зорієнтувався: стара вентиляційна шахта.
— Туди! — скомандував він.
Максим глянув на отвір розміром у півтора метра:
— Я туди не пролізу!
— Пролізеш, якщо хочеш жити! — гаркнув Денис і штовхнув його вперед.
За кілька секунд вони вже повзли вузькими каналами, а позаду чулися голоси переслідувачів.
---
Вибралися вони аж за три квартали. Брудні, подряпані, але живі.
Вони перехопили таксі й мовчки поїхали в безпечне місце.
Тільки коли опинилися в квартирі, за трьома замками, Денис зняв куртку і впав на диван.
— Ну і денечок, — прохрипів він..
Максим, витираючи з чола бруд, хмикнув:
— Що тобі не подобається? Це ж пригода!
Денис подивився на нього і тихо засміявся.
— Пригода?.. — він похитав головою. — Ми тільки що ледве не здохли, а ти радієш, як малий.
— Ну... — Максим знизав плечима. — Було б нудно сидіти вдома.
Він зробив паузу й раптом витягнув ще одну флешку.
— До речі, я не тільки ті матеріали передав. Я ще зняв повний запис нашої втечі через дрони. Якщо це опублікувати, наші "замовники" не тільки вляпаються, а й один одного здадуть.
Денис широко розплющив очі.
— Ти що, все це планував заздалегідь?!
Максим підморгнув:
— Трохи.
І вперше за весь цей час Денис відчув: можливо, поруч із собою він має не просто безбашенного напарника — а справжнього стратегічного генія.
Але попереду була головна проблема:
Хто ж насправді замовив їхню ліквідацію? І чому?
І саме цим вони займуться завтра.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok», після закриття браузера.
