Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 111: "Тінь великої гри"

На ранок у квартирі панувала тривожна тиша. Денис заварював каву, коли в кімнату зайшов Максим із ноутбуком у руках.

 

— Погані новини, — сказав він замість привітання.

 

— Вони вистежили нас? — запитав Денис, навіть не обертаючись.

 

— Гірше, — сухо відповів Максим. — Сьогодні вночі зник журналіст, якому ми передали матеріали.

 

Денис стиснув чашку так сильно, що та мало не тріснула.

 

— Чорт...

 

Максим кинув на стіл фото: чоловіка виводять із квартири в наручниках. Без розголосу. Без офіційних звинувачень.

 

— Вони працюють швидше, ніж ми думали, — сказав Максим. — І це не просто банда. Це люди в погонах.

 

Денис мовчав. Він розумів, що далі буде тільки складніше.

 

— Є ще дещо, — додав Максим. — Я відслідкував сигнали з дронів. Хтось намагався їх перехопити. Дуже професійно.

А сліди ведуть у центр міста. До урядового кварталу.

 

Денис нарешті підняв очі:

 

— Ти хочеш сказати...

 

— Так, — кивнув Максим. — Проти нас грає не вулична шпана. Проти нас грає система.

Вони розуміли: залишатися тут — самогубство. Потрібно було діяти швидко.

 

План був ризикований. Але іншого виходу не було.

 

Вони переодяглися, залишили телефони і всі трекери вдома, скористалися старими каналами для виходу з міста.

 

Через закинуту підземку, через старі тунелі метро, де ще з часів війни зберігалися аварійні виходи.

 

— Чому все завжди через сморід і бруд? — пробурмотів Максим, пролазячи через іржаву решітку.

 

— Бо справжні дороги свободи не бувають чистими, — відповів Денис.

 

Вибралися вони далеко за містом, у маленькому селі, де ще трималася стара електростанція.

 

Саме там на них чекав старий друг — Ігор на прізвисько Крапка. Колишній аналітик спецслужб.

 

— Ви, хлопці, влізли туди, куди не треба, — зустрів їх він без зайвих церемоній. — Але раз уже сюди приїхали — допоможу.

 

Вони розклали карти й почали планувати наступний крок.

 

Ігор розклав перед ними папери, схеми, фото.

 

— Ось дивіться. Ваша проблема не тільки в тих, хто вас переслідує. Це — частина великої операції. Гроші,

зброя, політичні ігри.

Він ткнув пальцем у фото, де був чоловік у костюмі, який посміхався на камеру.

 

— Оце ваш головний ворог. Заступник міністра внутрішніх справ. Офіційно — борець із корупцією. Неофіційно — бос великої тіньової структури.

 

Денис і Максим переглянулися.

 

— Як нам його дістати? — спитав Денис.

 

Ігор хитро всміхнувся:

 

— Для цього треба потрапити на одну вечірку. Дуже закриту. Дуже небезпечну.

 

Максим хмикнув:

 

— Схоже на самогубство.

 

— Можливо, — погодився Ігор. — Але тільки там ви зможете дістати докази, що поховають цю "систему" раз і назавжди.

 

Денис відкинувся на стільці й задумливо сказав:

 

— Ну що, вперед до самогубства?

 

Максим ляснув його по плечу:

 

— Ми ж любимо пригоди, правда?

Попереду їх чекала справжня війна — де кожен крок міг стати останнім.

Але вони знали одне: краще загинути, борючись за правду, ніж жити, прогинаючись перед брехнею.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍