Читати книгу - "Слідчій, що з порядних , Oleg Poroshok"

Розділ 112 Брудні кінські перегони

Під стукіт старого годинника в холі готелю "Гранд Прага" Максим нервово оглядав напівпорожню залу. У кутку, біля бару, Денис робив вигляд, що п’є каву, але очі у нього були напружені.

 

— Підтвердження є? — тихо запитав Максим через гарнітуру.

 

— Так. Підстава сто відсотків. "Рапідіус" не той кінь, що заявлений. Чіп інший, татуювання свіже, — відповів Денис.

 

Максим стиснув щелепи. Значить, його підозри були правильними. Турнір, що зібрав вершки європейського бомонду, виявився лише прикриттям для масштабного шахрайства.

 

— Діймо, — коротко кинув Максим.

 

Вони покинули готель, обережно минаючи групи туристів. Але на вузькій вулиці біля виходу на них уже чекали.

Двоє чоловіків у спортивних куртках і кепках наближались швидким кроком.

 

— Денис, справа! — вигукнув Максим і штовхнув товариша вбік.

 

У наступну мить біля того місця, де щойно стояли, з глухим звуком розбилась скляна пляшка. Слідом за тим — удар кулаком в обличчя. Максим ухилився, схопив нападника за руку і, використовуючи його імпульс, жбурнув у стіну.

 

— Швидко! — крикнув Денис.

 

Вони кинулися вузькими провулками, петляючи, ховаючись серед припаркованих авто і контейнерів. За спиною долинали вигуки і тупіт ніг. Хтось стріляв у повітря.

 

Максим зупинився лише біля закинутого складу.

 

— Сюди! — махнув Денису.

Вони проскочили крізь поламані двері, затримали дихання. За кілька хвилин стало зрозуміло: переслідувачі загубили їхній слід.

 

— Це вже серйозно, — прошепотів Денис, витираючи кров з губи.

 

— Дуже серйозно, — відповів Максим. — Пора валити додому. І не з порожніми руками.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍