Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Тіні Лендорну, Радомир Український

Читати книгу - "Тіні Лендорну, Радомир Український"

111
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 113 114 115 ... 180
Перейти на сторінку:

— Я не знаю, — відповів він, опускаючись на коліно. Його рука ще раз стиснула груди, ніби намагаючись вгамувати цей тягар. — Але я дізнаюся. Я маю дізнатися.

Тіні знову заграли перед очима Еріона, змінюючи навколишній простір. Чорне скло під його ногами знову стало ареною для чергового вибору. Тепер перед ним стояли двоє чоловіків, обидва в пишному королівському одязі, їхні постаті контрастували одна з одною настільки, що це відразу викликало настороженість.

Перший король мав суворий вигляд. Його постава була гордою і впевненою, руки схрещені на грудях, наче він був готовий протистояти всьому світу. У його очах світилися жорсткість і безжальна рішучість. Вони не приховували жаги влади, а кожен його рух говорив: "Я правлю залізною рукою, бо світ цього вимагає."

Другий король здавався його повною протилежністю. Його постава була розслабленою, майже недбалою, а хитрий погляд ніби вивчав Еріона, оцінюючи його. У нього на обличчі грала ледь помітна усмішка, але в очах було щось слизьке, щось, що викликало недовіру. Цей король здавався не менш амбіційним, але його зброєю була не сила, а хитрість.

Голос Тінеріза знову пролунав у просторі:

— Перед тобою дві сили. Два королі, що ведуть війну, яка спустошує їхні землі. Їхні війська виснажені, люди голодують, але кожен з них готовий іти до кінця заради перемоги. Ти маєш незрівнянну силу, Еріоне, і твій вибір визначить переможця. Але пам’ятай: ти бачиш лише зовнішнє. Що сховано в їхніх серцях, не дано знати навіть тобі.

Еріон зробив кілька кроків уперед, уважно вдивляючись у кожного з них. Він відчував, як обидва королі випромінюють силу і небезпеку, але кожен по-своєму.

Суворий король першим заговорив, його голос був гучним і владним, як постріл:

— Я — король Орфал. Я не прагну компромісів і жалю. Мої люди знають: я захищаю їх ціною жорстких законів і залізної дисципліни. Так, я жорстокий, але це єдина сила, яка може зберегти порядок у цьому світі хаосу. Якщо ти обереш мене, я відновлю справедливість і зроблю свій народ сильним, навіть якщо доведеться жертвувати слабкими.

Другий король посміхнувся, і його голос, хоч і був м’якішим, ніж у Орфала, звучав не менш впевнено:

— Я — король Левор. Я вірю, що світ можна змінити хитрістю, без зайвого кровопролиття. Війна — це лише гра, в якій виграє найрозумніший. Так, мої методи можуть здатися нечесними, але хіба це має значення, якщо зрештою буде досягнуто миру? Обери мене, і я покладу край цій війні, зробивши своїх ворогів союзниками, хоч і проти їхньої волі.

Еріон затримав погляд на кожному з них. Його серце калатало, а тягар вибору знову почав стискати його груди. Жорстокість Орфала могла забезпечити порядок, але якою ціною? Хитрість Левора могла б принести мир, але чи не перетвориться вона на нову форму тиранії?

— Ти бачиш їхні слова, але не їхню правду, — пролунав голос Тінеріза. — Обери, чиє царство стане сильним, і чиї люди побачать новий світанок. Але знай: обраний тобою шлях не гарантує миру чи справедливості.

Еріон важко зітхнув. Він зрозумів, що його рішення знову змінить долі тисяч людей. Він повільно перевів погляд з одного короля на іншого, намагаючись побачити за їхніми словами щось більше, ніж здається на перший погляд.

Еріон застиг на місці, його погляд ковзав між двома королями. У словах обох було зерно істини, але й тінь брехні. У їхніх очах він бачив не турботу про народ чи бажання миру, а лише жадобу до влади, кожен по-своєму маскував її під доброчесність. У голові вирували думки, і з кожним моментом тягар вибору ставав дедалі нестерпнішим.

"Жорстокість чи хитрість?" — питав він себе. "Чи має значення, яку сторону я оберу, якщо обидва прагнуть лише контролю? Чи не приречені обидва їхні народи страждати незалежно від мого вибору?"

Еріон повільно закрив очі, намагаючись знайти відповідь у власних думках. Він згадав Гарена, його хворого сина, і свій болісний вибір, що залишив після себе лише муки і сумніви. Його рішення тоді здавалося правильним, але результат виявився складнішим, ніж він міг передбачити.

— Ні, — прошепотів він, відчуваючи, як у грудях розгоряється нова рішучість. — Цього разу я не зроблю такої помилки.

Еріон відкрив очі, і в них заграв холодний блиск, сповнений рішучості. Він зробив крок уперед, ставши рівновіддалено між обома королями, і його голос, глибокий і незламний, розрізав тишу:

— Я не оберу жодну сторону.

Королі здригнулися від його слів. Орфал нахмурився, його погляд став крижаним.

— Що ти кажеш? — гримнув він. — Ти маєш вирішити, хто стане переможцем у цій війні! Це твій обов’язок як володаря цієї сили!

Левор нахилив голову, його хитрий погляд заграв підозрою.

— Ти відмовляєшся від вибору? Чи це ще одна хитрість? Що ти задумав?

Еріон подивився на кожного з них, його рука впевнено стиснула руків’я Тінеріза, який почав слабо пульсувати в його руці.

— Ви обидва варті лише знищення, — сказав він холодно. — Ваші амбіції отруюють ваші народи. Ви б'єтеся не за їхнє благо, а за власну славу і владу. Якщо ви не можете домовитися між собою і припинити цю війну, то я знищу обох вас.

Слова Еріона зависли в повітрі, мов вирок. Обидва королі мовчали, але їхні обличчя виражали лють і шок. Орфал ступив уперед, його голос вибухнув люттю:

1 ... 113 114 115 ... 180
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тіні Лендорну, Радомир Український», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Тіні Лендорну, Радомир Український"