Читати книгу - "Споріднені душі: Принц-вигнанець, Яра Крихта"

І там – дитя. Маленька, крихка, з очима, такими схожими на його власні, що палають магією. Він дивиться на неї і не знає, хто вона. Але серце відчуває.

І мати не пам’ятає дитя. І лише червона магія знає правду.

Принцеса – тремтливе тіло, її маленькі руки, які хапаються за життя, коли магія переповнює її, коли гарячка піднімається і вона ледь не вмирає.

Він нічого не хоче. Він не шукає корони, не прагне влади, та й ніколи не прагнув. Він просто хоче знайти матір дитини. 

Магія, що пронизала натовп, поступово згасала. Люди хитали головами, озиралися. Деякі тремтіли, їхні руки все ще були підняті в повітрі, ніби вони не вірили в те, що щойно побачили. Тиша висіла над площею.

Віолетта дивилася на Аларіона – він показав їй усе, показав усім.

Він все ще тримав її за руки. Його пальці були теплими, сильними. Він не намагався вирватися. Він більше не приховував правди.