Читати книгу - "Повість про Ґендзі. Книга 1, Мурасакі Сікібу"

стародавньої Японії, укладач антології «Збірка старих і нових японських пісень» («Кокінвакасю») і автор відомої передмови до неї.

[21] У поемі «Вічний смуток» розповідається, що після смерті Ян Ґуйфей китайський імператор Сюаньцзун посилає чарівника в царство безсмертних розшукати коханку й той приносить її шпильку та заповітні слова, відомі лише їм обом, як доказ, що бачився з нею.

[22] Тайє — озеро, Вейан — палац у Чан’ані, стародавній столиці Китаю.

[23] Слова з поеми «Вічний смуток».

[24] Слова з поеми «Вічний смуток».

[25] Від 1-ї до 3-ї години ночі; варта — одна з дванадцяти одиниць часу, використовувана при зміні вартових.

[26] Існувало повір’я, що вродливу людину нечиста сила забирає зі світу молодою.

[27] Йдеться про класичну китайську філософію, історію, поезію тощо.

[28] В той час кото означало будь-який вид струнних інструментів.

[29] Перед її покоєм у садку росла гліцинія (фудзі).

[30] Приблизно 3-тя година пополудні.

[31] Принц-спадкоємець.

[32] Укладання молодят у спільне ліжко.

[33] Уцікі — один з різновидів білого жіночого одягу, який дарували під час урочистостей.

[34] Йдеться про приятеля і суперника Ґендзі, в наступних розділах відо­мого як То-но цюдзьо.

[35] Персонаж загубленого любовного роману.

[36] Другий за старшинством офіцер Імператорської охорони — Лівої або Правої.

[37] Йдеться про буддійський обряд, дуже схожий на християнський піст.

[38] Носі — верхній буденний чоловічий одяг придворного.

[39] Цитата з вірша: «Що б не зробив — / Виходить все не так. / Що б не сказав — / Усе не те, що треба... / І зустріч — мука, і розлука — жах!» («Збірка старих і нових японських пісень», 1060).

[40] Метафора привільного життя, запозичена з китайської поезії.

[41] Острівна гора, країна безсмертних.

[42] Надзвичайне свято Камо відбувалося одинадцятого місяця за місячним календарем, а звичайне, відоме також як Свято мальв, припадало на четвертий місяць.

[43] Богиня осені як втілення гори Тацута, славної красою осіннього листя, покровителька ткацтва.

[44] Небесна Ткаля — персонаж легенди про Ткалю й Волопаса (про зірок Вега й Альтаїр), які живуть розділені Небесною рікою (Чумацьким Шляхом) і зустрічаються один раз щороку на мості, створеному зграями сорок.

[45] Слова з народної пісні у стилі «сайбара»: «Біля джерела в Асука / Я радо б відпочив / Гей-гей! / І тінь там густа / І вода прохолодна / І трава для коня соковита».

[46] Один з двох ладів японської класичної музики, що приблизно відповідає мінорному ладу західноєвропейської музики.

[47] Тринадцятиструнний щипковий інструмент, завезений з Китаю.

[48] Одна з шести основних тональностей японської класичної музики.

[49] У своєму вірші під гвоздикою (в оригіналі — «надесіко») жінка розуміє свою дочку. У свою чергу То-но цюдзьо у своєму вірші вводить іншу назву гвоздики — «токонацу» («вічне літо»), натякаючи на любовне ложе, оскільки «токо» означає не тільки «вічне», але й «ложе», а «нацу» — «літо».

[50] Слова з вірша: «Думав, що ніколи / Навіть пил / Не впаде на гвоздику — / Ложе, де ми колись / З коханою лежали» («Кокінвакасю», 167).

[51] Богиня щастя, відома своєю красою.

[52] Цитата з одного вірша Бо Цзюйі, в якому вихваляється перевага одруження з бідною дівчиною.

[53] Як правило, чоловіки писали ієрогліфами, а жінки — літерами «кана», створеними внаслідок спрощення деяких ієрогліфів.

[54] Цей вірш створений за мотивами танки: «Мабуть, / Під вечір милий завітає: / Заздалегідь / Маленький павучок / Для нього пастку з павутин сплітає» («Збірка старих і нових японських пісень», 1110). За давнім повір’ям, павук був провісником зустрічі з коханим.

[55] Йдеться про класичні твори, призначені для освіти чоловіків: «Історичні записки» Сима Цяня, «Історія ранньої династії Хань» Бань Ґу, «Історія пізньої династії Хань»; «Книга пісень», «Книга документів», «Книга змін», «Весни й осені», «Книга ритуалів».

[56] Цього дня придворні обмінювалися мішечками «кусудама» з пахощами лепехи та полину, а також проводилися змагання у стрільбі з лука.

[57] Одне з восьми небесних божеств, які, спускаючись на землю, пересувалися, змінюючи напрям через кожних п’ять днів. Рухатися людині в такому напрямі вважалося небезпечним.

[58] Слова з народної пісні «Коштовний глечик», в якій ідеться про те, що господар поставив перед гостями глечик з вином, а сам побіг шукати закуску на березі — їстівні водорості.

[59] Йдеться про Уцусемі, другу дружину Ійо-но суке.

[60] «Вранішнє лице» (оригінальна назва — «асаґао») — іпомея, що цвіте рожевим і блакитним кольором, розпускаючись зранку і в’янучи надвечір.

[61] Слова з народної пісні «Мій дім» у стилі «сайбара»: «Повішено завіси й штори, / Тож прийди, благородний юначе, / Станеш зятем моїм.  / Чим пригостити тебе? / Може, вушком морським, трубачем? / Чи морським їжаком?»

[62] Гра слів: Ґендзі мав звання «цюдзьо», тобто офіцера Імператорської охорони.

[63] Слова з вірша: «Якщо кохаєш — / Честю дорожи! / Що ти бував не раз в моїй оселі, / Хто б не питав — / Нікому не кажи!» («Збірка старих і нових японських пісень», 811).

[64] Цей вірш складений за мотивами такої танки: «Чим я розвію / Кохання тугу, / Коли вночі не сплю, / Щоб хоч у сні / Побачитись з тобою? («Сюівакасю», 735).

[65] Міфічне дерево, що начебто росте в місцевості Сонохара. Побачене здалека, воно зникає, коли до нього підійти близько.

[66] Цей вірш складений за мотивами танки: «Росте в Фусея / В полях Сонохара / Дерево-мітла. / Здалека видно, / Як підійдеш — зника» («Кокінрокудзьо», 33865).

[67] Дочка Ійо-но суке від першого шлюбу, Нокіба-но оґі.

[68] Дружина Ійо-но суке і сестра Коґімі.

[69] Вільна клітина на дошці поряд з шашкою. Шашка випадає з гри, якщо всі його «даме» зайняті шашками супротивника.

[70] Ситуація, коли наступний хід веде до безглуздого повторення попередньої позиції.

[71] Провінція Ійо славилася мінеральними джерелами.

[72] Слова з такої танки: «Під горою Судзука / Залишила рибачка із Ісе  / Одежу свою. / Кожен тепер побачить, / Як просякла сіллю вона» («Ґосенвакасю», 719).

[73] Тобто Нокіба-но оґі.

[74] Йдеться про вулиці, що, пролягаючи зі сходу на захід і перетинаючись з дорогами, які проходили з півночі, від Імператорського двору, на південь, розділяли Кіото на окремі квартали, де розміщувалися традиційні садиби столичної знаті.

[75] Слова з танки: «Який мені / Притулок відшукати / На цій землі? / У мандрах проживу / І просто неба буду ночувати!» («Збірка старих і нових японських пісень», 987).

[76] Слова з вірша типу «седока»: «Як звуть ці квіти, / Що, неначе сніг, / Поля встелили? — / Ту, що так далеко, / Спитав би я, / Якби спитати міг...» («Збірка старих і нових японських пісень», 1007).

[77] Рослина з родини гарбузових, legenaria siceraria, що розцвітає ввечері і в’яне вранці.

[78] Адзарі — монах-наставник, зразок служіння в буддійській секті Тендай і Сінґон.

[79] Будда Аміда — володар Чистої землі, найшанованіший будда стародавньої Японії.

[80] Слова з танки: «Безсмертя зичимо, / Згадавши їх тепло... / Як би хотілось дітям, / Щоб на світі / Розлук