Читати книгу - "440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук"

Батько сьогодні довозить солому, ще й, може, вівсяну стюкуємо. Вже потроху вибиратиму цибулю на гору сушитися, часник треба копати. Але зараз іду від поросят викину гній.

Ура-а-а-а!!! Ти приїдеш!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ти такий пригнічений, що мені аж страшно… Іване, що з тобою?..

05. 08. 15. День сто третій.

Їду в Ківерці по медичну книжку, а потім доні везу качани.

Нарвала і заморозила молодої квасолі, а завтра ще качанів заморожу. Вибрала свиням кабачки. У свинячому хліві посеред білого дня якась зараза прокусила шию великому курчаті: так як тхір чи щур.

Донечка постриглася, знову ви мене надурили: ти знав і не признався.

06. 08. 15. День сто четвертий.

Ти не подзвонив зранку: спішив чи ще щось… Трошки тривожно, але потерплю, може, не можеш.

Ходила в сільраду питатися за перепис хати. Сьогодні Ваня Лінник привезе земельні документи – тоді вироблятиму право власності на хату.

07. 08. 15. День сто п’ятий.

Навіть на війні вивіска села є (там бачила Волноваху), а в нашу і бомба не влучала…

Моє сонечко приїхало!!! Зразу взялося двора мести – господинька!

08. 08. 15. День сто шостий.

Їздили зранку машиною на поле, наламали гички, викопали часник, нарвали квасолі.

Пасу з обіду з Переходьком корови. Загораю – жара…

Так добре, що доця вечерю зготувала. А ще квітника прибрала, підвіконня помила.

Вже кілька днів у тебе паскудний настрій: заскучав чи якісь проблеми? Я вже геть запереживала…

09. 08. 15. День сто сьомий.

Поїхала вранці доня – і я засумувала.

Цілий день нічого не роблю, жара незносна. Ти сьогодні якийсь стривожений – прислали ваших із Волновахи. Думаєш про обстріли, напевно, страшно. Щось сьогодні нерви шумлять…

10. 08. 15. День сто восьмий.

Перший робочий день, а йти до школи геть не хочеться – пенсія =))

Новин ніяких не почула – в школі майже нікого нема.

Рекорд: у нас +50°С!!!

У доні новини: їй додали ставку адміністратора. Бурчала мені в трубку, але загалом задоволена. Вже ти сьогодні трохи спокійніший, голос звичний.

11. 08. 15. День сто дев’ятий.

Іду до школи. На завтра передає грозу. У селі в багатьох господарів нема в колодязях води, ото Африка! Сьогодні +40°С.

Сьогодні ти жартуєш – і я спокійна.

Завтра напевно поїду по помідори і кришок треба ще купити.

12. 08. 15. День сто десятий.

Ні, по помідори не поїхала. Їздили в Олику, купила фарби на підвіконня, дві упаковки банок по 1,5 л, а завтра заїду в лікарню до Галі, а потім куплю помідорів і кришок, плівки чорної на картоплю, якщо не дуже дорога.

Ваня привіз документи на землю, сказав, що мінус 500 грн. за те, що ти служиш.

Занесла Лепчисі груш, бо сама не приходить.

14. 08. 15. День сто одинадцятий.

Їду в Ківерці провідаю Галю, а тоді в Луцьк по помідори.

Галя здивована моїми відвідинами. Купила 15 кг помідорів.

Відчитала Переходька за гроші. Дивлюся – злякався, він ще видно не бачив мене сердитою…

15. 08. 15. День сто дванадцятий.

Доварюю помідори, так гарно: чисті нові банки, однакові помідори…

Моє сонечко приїхало, сердите-сердите. Завтра знову треба на роботу.

Добре, батьку, що з тими проблемами тебе лишили у Волновасі: нормально поспиш, спокійно поїси.

16. 08. 15. День сто тринадцятий.

Сонценятко спить, нехай трохи відійде від переживань наш адміністратор ЄДЕБО.

Сьогодні в селі обжинки. Люди йдуть по дорозі валом. А ми з донечкою дивимося жахи, які вона скачала. Батько пішов на день села.

17. 08. 15. День сто чотирнадцятий.

Фарбую в класі підвіконня, Люда миє вікна.

Ура! Я прибрала в льоху!!! Лущу квасолю.

18. 08. 15. День сто п’ятнадцятий.

Вирвала з корінням перець, бо згорів, зірвала перчини і заварила. Заварила кілька банок груш зі сливами.

Ти якийсь сьогодні стривожений. Ти ж мені всього не розказуєш… Я тільки здогадуюся, мій хороший, як тобі важко. Татусю, бережися, ми тебе дуже-дуже ждемо.

19. 08. 15. День сто шістнадцятий.

Єдиний вільний день, коли чухнула до Луцька постригтися.