Читати книгу - "Отець всіх лис, Марк Лапкін"

Видом своїм, чудовисько в тілі зрілого чоловіка обманювало око двічі. Перший обман стосувався його людської подоби, а другий - чоловічої. Емоційно безокий чоловік не відрізнявся від тієї паторочі, що він примусив зліпити для нього гору з трупів.

Син Мари скоро пішов у сльози і глуху оборону. Він вивертався від помахів кистеня як хворий змій, попутно відмахуючись обрубком, на якому недавно трималася бойова коса. Безоке чудовисько спробувало голосно заволати, щоб зупинити чоловіка в чорній робі, але ні крик, ні гарчання на інока не діяли. У мертвої гори з'явився новий цар.

Породження Мари глибоко поранили Місто Троянд, а Чемпіон Священномученика Явора служив цьому місту ліками, що шипіли всередині рани.

Демона, що плаче, гнали з вершини вниз, де на нього чекали десятки оголених клейморів. Синові Мари залишилося обирати між поганим і найгіршим, і він вибрав здійснити відчайдушний стрибок, прямо на розкручений кістень.

Ланцюг розрубав чудовисько в польоті. Людина вмить би померла від подібного, але Чемпіон Яворопоклонників ніколи й не бився з людьми.

Чудовисько позбулося половини тіла, але водночас змогло вхопитися за довгу зброю чорного інока. Син Мари руками повз по держаку, на якому обертався кістень, а його оголений хребет тягнувся за ним хвостом.

Ошелешений Чемпіон Явора нарешті вирішив викинути свою зброю, але жертва, яку приніс син Мари, вже окупилася. Пазуристі пальці монстра дісталися голови інока і впилися в неї як у перезрілий плід. Нижня щелепа безокого монстра пішла глибоко вниз, і його щоки порвалися. Син Мари проковтнув Чемпіона Явора, як змія ковтає велике яйце.

Вечеря з Чемпіона Явора не тільки залікувала цьому породженню Мари рани і повернула ноги, а й додала його зовнішності безліч лун. На середині мертвої гори стояло перше породження Мари, яке зуміло дорости до волосся на грудях.

Чорних іноків Явора не потрібно було запрошувати зводити рахунки. Їхнього Чемпіона зжерли, і тепер замість нього іноків одноосібно вів нестримний порив помсти.

Поки чорні всією юрбою йшли четвертувати сина Мари, монстр уже замінив поламану косу з храму Слива на ще більш страхітливий кістень із храму Явора.

У руках сина Мари посох-палиця швидко почав ламати мечі іноків і розбивати їм черепи. Безокий поодинці відтісняв залишки чернечого війська.

Ченці Заходу перестали діяти необачно і зробили швидке перегрупування, щоб оточити сина Мари. Поки іноки в чорних робах тримали дистанцію, подорослішав монстр, який міг перевірити, наскільки швидко він може розкрутити свою важку зброю.

Нагий демон на ходу вивчав дивну на вигляд зброю і згадував, як нею орудував його попередній власник.

Руками син Мари промацував усе древко і шукав, де йому тримати зброю зручніше. Безумовно, частина його фокусу спрямовувалася на встановлення зв'язку з важким кістенем, що дозволяло і інокам Явора обміркувати свою атаку.

На шляху до піку воїнів у чорних робах було в рази менше, ніж на підступах, і син Мари спокійними кроками почав забиратися назад на свою вершину. Поки він ішов по тілах замордованих городян, він крутив над головою палицю з потрійним кістнем.

Іноки Явора почали метати свої мечі в безоке чудовисько, але навіть ті, що не відбивалися палицею в польоті, все одно не могли пробити його бліду шкіру.

Коли й син Мари усвідомив, наскільки сильним він виріс, то одразу ж перейшов в атаку.

Чудовиську вистачало сил, щоб розмахувати дворучним кістенем лише однією рукою, і іноки Заходу, не готові до цього, першими за це розплатилися.

Ні Олег, ні Лула поки що не придумали як допомогти справі. Битва здавалася вже виграною, але противник на горі був не з тих, кого можна брати в полон. Опір з його боку був передбачуваний.

Цар мертвої гори раз по раз перемагав над чернечим воїнством, і зараз він босоніж ішов угору по мертвих служителях порядку. Коли він атакував іноків Священномученика Явора, його босі ноги топтали тіла молодих і старих. Під стопами сина Мари опинялися і воїни в робах, багато хто з них самі прийшли померти на цю гору.

Непереможний монстр був уже близький до своєї вершини, де останніми сходинками для нього були тіла монахів у зеленому, фіолетовому і чорному одязі. Чорні іноки Заходу повинні будуть знову спробувати звергнути сина Мари з піку, який став ще вищим. З піку, де безокий син Мари стоїть на поваленому монахові, закутаному в синю робу.

Хто з ченців у нього під ногами? Зеленувата шкіра, лисина. Срібний ніж у руці. Син Мари не бачив таких ченців раніше і подумки був задоволений виконаною роботою своїх молодших братів. Якщо щось і має прикрашати вершину його гори, то що-небудь рідкісне.

Поки старше породження Мари намагалося зрозуміти, звідки на його горі з'явився цікавий трофей, з його грудей встигла прорости срібна голка. Така ж голка виросла і з його живота, потім щоки. Голок ставало все більше й більше, і росли вони строго одна за одною. Син Мари не міг передбачити звідки вилізе нова голка, адже він не відчував жодного болю. Дуже швидко безокий монстр втратив контроль над своїм тілом і впав на коліна. Глядачам внизу нарешті стало видно того, хто весь цей час стояв у чудовиська за спиною.

Це був Чемпіон храму Святого Хавкіна, що до цього ховався всередині нагромадження з тіл. Очікування під горою з м'яса себе окупило.