Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

Вже йшла десята хвилина. Артем не міг триматися. Лежачи вже на підлозі,  він волав, аби йому відчинили двері. Та що разу  на благання хлопця йому відповідав Олег: 

-Терпи, козаче, отаманом будеш! 

Мало хто знав про проблеми з серцем в Артема. Ба більше, він і сам не знав цього, до сьогоднішнього дня. Минуло ще декілька хвилин. Хлопець знесилився. Олег вчасно помітив важкодихаючого на підлозі хлопця, і відчинив двері. Та для Артема ця свобода була лишень пасткою: виходячи з кабіни, Олег штовхнув його прямо в басейн. Хлопець пузом впав у воду. Він зумів триматися на плаву майже хвилину: хлопці не давали йому виходу,  та, зрештою, він почав підійматися по сходинках. Раптом, його голова почала паморочитися, і він непритомний впав головою прямо на підлогу. Він вдарився головою сильно: з лобу почала текти кров. Хлопці знайшли в сауні аптечку і дістали звідти спирт. Артем швидко прийшов до тями. На щастя, й кровотеча на лобі була припинена. Ослаблений, він підвівся за допомогою товаришів, і плюхнувся на диван. Артем сидів з перебинтованим черепом аж до самого кінця. 

-Ой, «Моклий», «Моклий»! Біда нам одна з тобою!- промови Олег, дивлячись на хлопця. 

-Ми все забрали? 

-Так, Іване, все! Добре хоч аптечка тут є. Я навіть не думав, що в таких містах можна буде її тут знайти! Хоч легше цього трьохсотого буде тягнути за собою, - жартома сказав Давид. 

Хлопці попрощалися. Всю дорогу додому Артем мовчав. Він не захотів говорити навіть з Давидом. Вдома батьки, звичайно, були не дуже раді побаченому вигляду свого сина. Мати Артема попереджала його бути обережнішим. Та завжди її застороги син нехтував, і приходив то в синцях, то з чесаними частинами шкіри на тілі. Він завжди погоджувався з версією батьків, і ніколи не намагався розповісти правду. Йому мало хто вірив, і мало хто слухав, тому Артем навіть не намагався звинуватити когось в своїх бідах. У власній голові він завжди промовляв собі: «Ти винен у скоєному». Так він створив комплекс невпевненості, безсилля та мізерності, яке хлопець зумів викорінити за часів студентства… 

За бенкетним столом, всі  хотіли дізнатися про життя своїх однокласників. Але більшість, такі як Олег Сальний, намагався  згадати випускний дев’ятого класу. Тоді він разом з Давидом й Іваном напилися до лохини, і нічого, абсолютно нічого, окрім горілки, вони не пам’ятали. 

Артем же сидів і кожного вивчав своїм поглядом. Він дивився на Олега, який тоді залишив на лобі слід від першого  та останнього приходу в баню. Артем доторкнувся до власного шраму, і згадував цю історію вже який раз поспіль.