Читати книгу - "Карма небесна , Кирило Легович"

Розділ восьмий 

 

Розділ восьмий 

 

Катерина була дівчиною не простою. Кожного, хто сидить зараз  за столом, вона постійно била. Але то було  до восьмого класу, і то, Катерина рідко сильно завдавала болю своїм однокласникам. Зазвичай, це були легкі ляпаси по різним частинам тіла. Та моментів з сильним побиттям людей в неї вистачало. 

За характером дівчина сама була агресивною. Ще в дитинстві її батьки помітили як вона може постояти за себе, коли та вдарила хлопця в дитячому садочку за те, що той забрав іграшку. Так Катерина пішла в спорт як борчиня і показувала хороші результати на тренуваннях і на змаганнях. Її часто називали «жінкою зі сталевими яйцями», бо, на перший погляд, мила, маленька дівчинка, не могла б побити, наприклад, свою однокласницю. 

У цей день Катерина мала хороший настрій.  Та з кожним уроком її радість перетворювалася на сум та злість. Коли Руслана Чіпайко, дівчина з якою вона сиділа за однією партою, випадково зачепила її під час написання чогось в зошит, то Катерина не витримала і ляснула подругу по руці. Руслана не стала терпіти цього, і вже на наступній перерві дівчата билися в коридорі. Що там тільки не було: і за волосся тягали, і кидали один одного на підлогу, та  билися ще й кулаками. Та, в основному, бійні дівчат ставали звичайним друкуванням у школі, аби іноді викинути агресію зі свого нутра назовню. 

Таких прикладів можна було перерахувати багато. Але той факт, що дівчина мала бойовий настрій, завжди лякав давати її відсіч  у будь-яких напружених ситуаціях. 

Катерина била Артема майже кожного дня легенькими ляпасами по обличчю і голові. Хлопець терпів усі її витівки, адже, ясна річ, боявся  відповіді. Та одного разу сталося таке, за що Артем у своїй душі став просто ненавидіти свою подругу. 

Це була перерва. Катерина сиділа за своєю партою, і намагалася виконати домашнє завдання, яке задали на минулому уроці. Артему було цікаво дізнатися, що ж там вона робить, тому він підійшов до її парти, і сів на Русланине місце: 

-Що ти р… ррробиш? 

-Дз пишу,- тихо мовила Катерина. 

-Так його аж на наступний тиждень трреба зррробить?! 

-Я знаю. Але мені краще зробити це зараз, аніж потім. 

-Ясно, ясно,- відкриваючи пенал Руслани мовив Артем, роздивляючись у ньому її канцелярське приладдя. 

-Можеш, будь ласка, не торохтіти, а то мені це заважає. 

-Мг, - відповів Артем, закриваючи пенал, і своїм ліктем зачепивши руку Катерини. Артем зажмурив очі, вже готуючись до жорсткої бійні. 

-Артеме!- закричала вона, зціпенівши зуби. - Ти що зробив а?!- дивлячись на намальовану лінію в зошиті, мовила Катерина.- От лярва!- сильно давши ляпас по руці хлопця, вигукнула дівчина. 

Удар був доволі сильним. Хоча то був лишень ляпас, та біль пройшов по всій руці. В Артемовій голові різко прокинулося бажання відповісти на удар Катерини, тому він сильно вдарив пеналом Руслани, який був у нього в долонях прямо по голові дівчини. 

Вона була просто обурена цим вчинком. Її ще ніколи так не били, особливо хлопці.  Катерина мовчки сиділа, дивлячись на дошку своїм злими очима, і, зненацька, різко повернула голову й дала сильного ляпаса по щоці Артема. Він був настільки сильним, що той ледь втримався на стільці. Та Катерину це не зупинило: вона взяла свій власний пенал і почала сильно  бити хлопця по  всьому тілу. Тоді дівчина штовхнула Артема зі стільця прямо на підлогу, кидаючи в нього всіма можливими предметами, які знаходилися на парті. 

Хлопець намагався прикриватися, та він відчув, як обстріли скаженої Катерини зупинилися.  Артем відкрив своє обличчя і побачив дівчину вже біля  власного тіла. Вона сильно вдарила його копняком по дупі, а згодом почала бити вже по  всюди. 

Її агресія закінчилася. Катерина сіла на своє місце, проштовхуючись через юрбу однокласників, що бачили, як дівчина била бідного хлопця.  Всі прикривали рота від сміху. Артема побила дівчина! Їх не зупиняло те, що вона могла усіх завдати одно махом. Артем підвівся і бачив радісні усмішки людей навкруги. Він розумів, що глузування над ним буде ще більшим. 

-Так, що тут у нас! Спочатку Давид, а тепер Катя. Хто наступний поб’є «Атема Моклого»? Першокласник?- сміючись говорив Богдан, дивлячись на лежачого хлопця. 

-Якщо тебе й баби б’ють, то хто тоді ти- воно чи ніщо?- кричав Іван у все горло. 

Слід від ляпаса досі залишався в хлопця. Він неначе закрив вуха і жив у власному світі.  Артем хотів би бути краще глухим, аніж сліпим, аби бодай не чути їхніх глузувань… 

Катерина сьогодні добре пам’ятає те побиття. Як-не-як, але гамселила вона його добре. Це був єдиний приклад  побиття чоловіка за стінами спортивної секції в її житті.  Катерина думала, що зараз, якби та побила його, то, можливо, не розрахувалася б з ним  ніколи, бо перед нею була мужня людина в якої була велика влада гроші, і  добре, коли той поділиться частинкою його багатства з подружкою дитинства. 

 

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍