Читати книгу - "У що повіриш ти?, Сафі Байс"

Усі гості, в тому числі і я з братами (уже дев’ятнадцятирічними височенними рудими красенями), були в костюмах, з моторошним макіяжем та неймовірно святковим настроєм. Ліна розмалювала мене у стилі Санта Муерте – мексиканської богині смерті. Я була в білій, подібній на весільну сукні, з червоними плямами фарби-крові. Ліна – у червоно-чорній, з туго зашнурованим корсажем та пишною спідницею. Вона перевтілилася у Кармен, що постала з могили. Роман з Русланом вбралися вампірами десь так із ХІХ століття. На них обох були чорні циліндри, що робило їх ще вищими на зріст. Їхня шкіра завжди була блідою, для цього не потрібно докладати і найменших зусиль. А от трохи підвести очі, наклеїти вставні ікла та намалювати «кров» біля губ допомогли ми з Ліною. Саме з того вечора у Ліни з Русланом розпочалися стосунки. 

Цього року Ольга завчасно нікого не запрошувала, і в мене якось зовсім вилетіло з пам’яті, що 31 жовтня – це не просто останній день місяця. Але тепер, коли вона нагадала, я роблю всі рухи на автоматі, а думати можу лише про те, що ж чекає на мене вночі? Буде це дещо скромніша вечірка, ніж минулого року? Чи не буде взагалі ніякої? Чому Ольга нагадала про Геловін лише мені, а не всім дівчатам? 

Мертва дівчинка сидить на підвіконні танцювального залу. Мій погляд раз у раз прикипає до неї. Так дивно, що ніхто не бачить її, навіть коли стоїть просто перед тим вікном. Чому вона невидима для Ольги? Та ж запевняє, що їй відкриті ледь не всі таємниці природи, і що вона здатна бачити більше, ніж звичайні люди. Я – звичайна людина. Чому ж тоді моя подруга-відьма не бачить хоча б того, що бачу я?

− Розслабся і просто танцюй! – чую я дзвінкий голос Мертвої дівчинки. 

Розслабитися… Так, для того я й почала ходити на танці, щоб навчитися розслаблятися, відпускати думки. Бо краще вже м’язова втома й фізичне виснаження, ніж кляті спогади, що постійно крутяться в голові, наче фільм, який стоїть на повторі, а вимкнути його нікому. Хвилеріз, циган, Табір мерців, Ліза, Віктор… Ні, жодного слова про Віктора.

− Просто танцюй! – співає Мертва дівчинка в такт каверу «Nothin else messer» у виконанні Gregorians. – І все інше – неважливо. І все інше – неважливо-о-о! 

Зрештою, її слова, як і музика, що просто виносить за межі свідомості, перемагають нав’язливі картинки з минулого, і танець поглинає мене.