Читати книгу - "Скривавлена зоря, Axolotl"

І тоді все зупинилося.

Час, вітер, навіть самі боги, що спостерігали за цією сценою.

Бальдр падав.

Локі стиснув кулаки.

Він не зробив цього.

Але всі скажуть, що зробив.

Бальдр лежав на холодній землі.

Його очі були розплющені, але світло в них поступово згасало.

Локі стояв над ним, не рухаючись.

Усе відбулося так швидко.

Не стріла з омели. Не зрада.

Але доля все одно знайшла спосіб забрати Бальдра.

Навколо почали збиратися інші боги.

Одіна ще не було, але вони вже дивилися на Локі.

Він бачив ці погляди.

Звинувачення.

Гнів.

Один із богів зробив крок уперед.

— Це ти.

Локі повільно повернув голову.

— Ні.

— Ти привів його сюди.

— Так.

— Ти мав змогу врятувати його.

Локі стиснув щелепи.

— Він сам зробив вибір.

Боги загомоніли, гнів зростав, мов буря.

Локі подивився на Бальдра ще раз.

Його друг посміхався.

Навіть зараз.

Навіть у смерті.

І це зводило його з розуму.

Локі не намагався виправдовуватися.

Він знав, що слова нічого не змінять.

Він не вбивав Бальдра.

Але хіба це мало значення?

Навколо нього стояли боги, і їхні погляди вже винесли вирок.

— Через тебе світ втратив його, — голос Одіна був рівним, але холодним, як вітер перед бурею.

Локі зустрів його погляд.

— Він сам обрав цю смерть.

— Але ти нічого не зробив, щоб зупинити її.

Локі зітхнув і злегка всміхнувся.

— Бо знав, що не можу.

Гнів богів зростав.

Фрейя відвернулася, Тор зробив крок уперед, його кулаки стислися.

— Якби не ти…

Локі підняв руку, перериваючи його.

— Якби не я, що? Він би все одно пішов на смерть. І ти це знаєш.

Тор нічого не відповів, але його погляд говорив достатньо.

Локі вже програв.

Він не міг перемогти у цій битві, бо її вирішили ще до початку.

Він відчув, як навколо згущується сила, як боги готуються оголосити свій вирок.

І він знав, яким він буде.

Одіна голос прозвучав, як грім:

— Ти більше не брат нам.

Локі відчув, як щось усередині нього розривається.

Не від болю.

Від порожнечі.

Він усміхнувся, опустивши голову.

— Отже, так це і закінчується.

Його не вбили.

Але вигнання було гіршим за смерть.

І цього разу він справді залишився один.